Інноваційні форми навчання

• 
  більш легке сприйняття нового матеріалу;
  
• 
  широке використання досвіду;
  
• 
  вироблення у слухачів нового підходу до вирішення проблем під час навчання;
  
• 
  можливість чітко побачити моделі ефективної та неефективної поведінки.
  

• 
  розгляд процесу управлінської діяльності;
  
• 
  вивчення алгоритмів рішення управлінських задач;
  
• 
  робота над розвитком лідерського потенціалу.
  

• 
  тренінг ділового спілкування; 
  
• 
  тренінг лідерства;
  
• 
  тренінг навичок ведення переговорів;
  
• 
  тренінги з розвитку міжособистісних відносин і комунікацій;
  
• 
  психологічні тренінги.
  

• 
  формулювання проблеми;
  
• 
  підхоплення і розвиток ідей будь-якого роду;
  
• 
  підтримка і заохочення кожного учасника;
  
• 
  фіксування всіх пропозицій;
  
• 
  оцінка і селекція ідей після закінчення «атаки».
  

• 
  формування групи учасників;
  
• 
  створення групи аналізу;
  
• 
  генерування ідей;
  
• 
  систематизація ідей групою аналізу;
  
• 
  конструктивна критика ідей (їх оцінка на можливість реалізації);
  
• 
  оцінка критичних зауважень;
  
• 
  створення кінцевого списку ідей, які можна практично застосувати.
  

• 
  подолати напругу та скутість у роботі;
  
• 
  інтенсифікувати процес адаптації на новому робочому місці;
  
• 
  набути нові навички поведінки;
  
• 
  набути досвід взаємодії з іншими людьми;
  
• 
  розвивати комунікативні навички.
  

• 
  тому, хто навчається, описують роль, яку він повинен зіграти, а саме, сферу відповідальності, посадову інструкцію, загальний контекст і т. д.;
  
• 
  особі, що навчається, надають матеріали, по кожному з яких він повинен прийняти рішення протягом визначеного терміну: відповісти або проаналізувати;
  
• 
  передбачають фінальну бесіду того, хто навчається, із тренером: особа, що навчається описує механізм прийняття рішень, а також оцінює, чи задовольняє її результат роботи. Тренер дає оцінку та робить аналіз (які були можливі альтернативи рішень, які з них не використані, до яких результатів можуть привести прийняті рішення), а також дає рекомендації на майбутнє.
  

• 
  прийняття рішень;
  
• 
  аналізу інформації;
  
• 
  комунікації та навичок міжособистісного спілкування;
  
• 
  знань корпоративних процедур;
  
• 
  прогнозування результатів своєї діяльності.
  

• 
  цільове й читацьке призначення;
  
• 
  концепція виставки;
  
• 
  місце розташування;
  
• 
  назва виставки;
  
• 
  розділи виставки;
  
• 
  використані цитати;
  
• 
  необхідні оформлювальні засоби;
  
• 
  супутні заходи; 
  
• 
  засоби реклами виставки;
  
• 
  способи оцінки ефективності.
  

• 
  розподіл ролей між учасниками;
  
• 
  система взаємодії учасників;
  
• 
  наявність (або створення) конфліктних ситуацій, різних точок зору й інтересів серед суб’єктів навчання;
  
• 
  підтримка емоційної напруги протягом усієї гри;
  
• 
  створення гнучкої системи оцінки діяльності всіх учасників гри.
  

• 
  спонтанні (імпровізаційні), в яких відсутня розгорнута фабула, моделюються прості ситуації, тренер-ведучий цілком покладається на імпровізаційні здатності учасників. Такі ігри не вимагають тривалої попередньої підготовки й можуть моделюватися в ході навчання залежно від труднощів, що виявляються у спілкуванні;
  

• 
  сюжетні (сценарні), які проводяться за попередньо розробленим сценарієм, мають розгорнуті інструкції для всіх учасників з описом їх предметних і навіть міжособистісних позицій. Такі ігри засновані на завданнях, які тренер-ведучий ставить перед собою заздалегідь, плануючи весь навчально-тренувальний цикл. У них моделюються складні ситуації, закладається механізм розгортання тривалих комунікативних процесів.