урок 7

Тема: Образотворче мистецтво 19 ст. Дерев'яна та мурована архітектура. Скульптура. Палацово-паркові комплекси.  

ОБРАЗОТВОРЧЕ  МИСТЕЦТВО

У XIX ст. на теренах України відбувається докорінна перебудова ста­рих міст, постають нові населені пункти: Єлисаветград (нині - Кірово­град), Херсон, Маріуполь, Олександрівськ (нині - Запоріжжя), Катери­нослав (нині - Дніпропетровськ). Люди подорожують, відкриваючи для себе нові країни. Особливості культури цих країн, зокрема Греції, Іта­лії, знаходять прихильників серед українців. Тому в першій половині XIX ст. в архітектурі поширюється класицизм, ознаками якого є моти­ви античної класики: чіткі обриси будівель, величність архітектурних елементів, використання доричного ордера, глухе мурування стін, при­крашене ліпниною.

? Які елементи, притаманні класицизму, втілено в архітектурному вирішен- ні споруди Київського університету (арх. В. Беретті)?

Архітектуру міст визначають будівлі, що впорядковують простір за допомогою системи площ і вулиць. У Києві архітектор А. Міленський на­дає Хрещатикові ознак головної вулиці. В Одесі зодчий Ф. Воффо, послі­довник античних засад, споруджує композицію краси й гармонії - При­морський бульвар і Потьомкінські сходи.

Зростання обсягів промислового виробництва в другій половині XIX ст. потребувало кваліфікованих кадрів. Постають технічні інститути, ре­місничі школи, селяни їдуть до міст. Класицизм в архітектурі поступається місцем еклектизму. Композицію міст урізноманітнюють споруда­ми вокзалів із прилеглими до них площами, часто нехтуючи попереднім плануванням. Художньо-естетичні якості відходять на другий план. Так, невдала забудова вокзалу в Катеринославі завадила продовжен­ню центральної магістралі міста. Тоді як Одеський залізничний вокзал, зведений за проектом архітектора В. Шретера на зразок Берлінського, за зручністю і багатством декору прирівнюється до кращих у Європі.

Прогресивні зрушення в тогочасній архітектурі пов’язані з викорис­танням нових матеріалів - чавуну, скла.

Триває храмове будівництво. Найвизначнішою подією 80-х рр. XIX ст. є відкриття в Києві Володимирського собору, архітектурі якого також притаманний змішаний стиль з візантійськими, давньоруськими та ро­манськими елементами. До еклектизму спричинило тривале проектуван­ня собору (починаючи з 50-х рр.) різними архітекторами - І. Штромом, П. Спарро, В. Беретті. Водночас внутрішнє убранство споруди – справжнє високохудожнє творіння. На площинах стін немає нічого зайвого, тіль­ки чудові фрески та орнаменти. Тон собору задають епічно могутні й на­тхненні роботи В. Васнецова й М. Нестерова, орнаменти М. Врубеля та ін.

Поряд із традиційними громадськими спорудами, зокрема культо­вими, наприкінці XIX ст. під впливом розвитку науки, освіти, культу­ри, мистецтва в Україні споруджуються театри, цирки, музеї, бібліотеки тощо. Оперні театри побудовано в Одесі, Львові та Києві. У плануванні театральних споруд переважала схема багатоярусного залу з партером, ложами, балконами. їм також притаманна система вестибюлів і фойє, сходами. Атмосферу святковості підсилюють незмінні атрибу­ти театру - різноманітні за конфігурацією світильники. Архітектурний образ театру в єдності екстер’єру та інтер’єру - це складна поліфонія ві­зуальних форм і декоративних елементів.

Гімном архітектурі XIX ст. виступає Львівський оперний театр (арх. 3. Горголевський), відкритий у 1900 р. Це одна з найгарніших споруд Європи, символ і окраса Львова. В оздобленні театру брали участь най- • кращі львівські живописці й скульптори.

ЛЬВІВСЬКИЙ ОПЕРНИЙ ТЕАТР

Театр зведений у класичних традиціях з використанням форм і деталей ренесансу і бароко. На прикрасах будинку позначилися риси різних стилів, проте їх поєднання, розміщення з художнім смаком утворюють гармонійну архітектурну цілісність.

Фасад театру вражає вишуканістю колон, ніш, карнизів, скульптур. З обох боків фасаду - символічні крилаті постаті Музики (з лірою) і Тра­гедії (з маскою). Найвищу частину фронтону прикрашає постать Слави з пальмовою гілкою в руках - нагородою тим, хто присвятив себе мистецтву. Автор цих фігур - скульптор П. Війтович.

У нижній частині фасаду в стіну заглиблено троє масивних дверей голов­ного входу. По боках - колони з капітелями дорійського ордера. Над карни­зом - триаркова лоджія. Прорізи великих вікон оздоблені подвійними колона­ми з капітелями коринфського ордера. Обабіч арок розміщено шість постатей муз. У нішах між колонами розташовані скульптури Комедії і Трагедії. Вище - у трикутнику - горельєфна багатофігурна композиція. В алегоричних сценах вона розкриває джерело театрального мистецтва - життя, що складається з протилежних начал - радощів і страждань. У центрі - постать старого верхи на сфінксові (уособлює мудрість життя), який повчає юнацтво.

Над головним карнизом фасаду розміщено десять скульптур - Аполлон і дев’ять муз.

Розкішний інтер’єр оздоблений різнокольоровим мармуром, позолотою, декоративним розписом, ліпниною. Головна прикраса - дванадцять полотен живопису під плафоном; на них - алегорії пір року, емблеми, зокрема видів мистецтв. Театральне фойє нагадує своєрідну картинну галерею.

У першій половині XIX ст. в мистецтві скульптури зроблено справж­ній ривок від народних джерел до класичних. Так, пам’ятник гра­фу А. Е. Рішельє скульптора Івана Маргпоса композиційно вдало пов’язаний з усім ансамблем площі в Одесі. Серед зразків класичної скульптури - пам’ятник Потьомкіну-Таврійському в Херсоні, чотири фонтани Гарпимана Ніпівера, які прикрашають львівську площу Ри­нок, а також надгробки: на Личаківському цвинтарі у Львові, К. Розу- мовському - в Батурині.

? Зазначте риси, які надають скульптурам монументальності.

Типовим монументальним твором українського класицизму є пам’ятник князеві Київської Русі Володимиру (скульптори В. Демут-Малиновський, П. Клодт). На високому восьмигранному п’єдесталі зображено святого Володимира у княжому вбранні, з непокритою головою, великим хрестом у руці, обличчям до Дніпра. Скульптуру встановлено на Володимирській гірці, звідки відкривається чудовий краєвид: велична ріка, місто, що роз­кинулося вздовж її берегів.

У другій половині XIX ст. скульптура набуває більшої життєвої досто­вірності, подекуди в ній відчувається вплив народного ремесла. Зраз­ком такого впливу є твори Леоніда Позена «На волах», «Скіф», «Запо­рожець у розвідці», пам’ятники І. Котляревському, М. Гоголю в Полтаві.

                ? Поставте один одному запитання щодо ознак класицизму в українській скульптурі XIX ст. Дайте на них відповіді.

Поширюється скульптурне оздоблення садово-паркових комплексів, будівництво яких розгортається в цей час. Подекуди такі ансамблі поєднують  ознаки класицизму та романтизму. До найвизначніших належить маєток графа П. Рум’янцева-Задунайського в Качанівці. «Перлиною» Кри­му є палац і парк графа М. Воронцова в Алупці, де романтизм поєднано з готичними й «азійськими» елементами (проект англійців Е. Блора та В. Гунта). У плануванні талановито використано природні умови: ь ознаки класицизму та романтизму. До найвизначніших належить маєток графа II. Рум’янцева-Задунайського в Качанівці. «Перлиною» Кри­му є палац і парк графа М. Воронцова в Алупці, де романтизм поєднано з готичними й «азійськими» елементами (проект англійців Е. Блора та В. Гунта). У плануванні талановито використано природні умови: морське узбережжя, багату місцеву флору, силует гори Ай-Петрі. Яскравим культурним надбанням е легендарний парк «Софіївка» в Умані - увічнена в камені пісня кохання графа Станіслава Гіотоцького і красуні-грекині Софії. У штучних скелях, статуях, павільйонах, фонтанах, водограях, гротах, площах та острівках керівник робіт Л. Метцель «оживив» для прекрасної діви рідні їй легенди та міфи.