урок 12

Теми: МУЗИЧНІ РИТМИ АМЕРИКИ

ст. 144 - 156

Співу, голосу варто тільки натякнути — оркестр своїми могутніми засобами вже домалює все, що відбувається в душі людській.

Ніхто не стане заперечувати, що музика і її різні музичні напрямки відіграють невід’ємну роль в житті кожної людини. Музика — це цілий світ: і стиль життя, і особливості психологічного стану, і вираження світогляду, і складності життєвого самовизначення. Саме залежно від музичних уподобань людини ми можемо визначити її характер та інтереси. Яку ж музику слухає сучасна молодь? В наш час існує безліч напрямків музики, однак старше покоління не завжди розуміє і поділяє її смаки. А за нерозумінням часто йдуть неприйняття й відкидання.

Відомо, що вплив музики на людину може бути різним. Вона може бути байдужою, може змусити переживати, радіти чи сумувати, може дратувати. Це залежить від художньої значущості твору, від підготовленості до його сприйняття, від музичного та життєвого досвіду слухача. У таких випадках нерідко виникає негативне ставлення до «класики» і віддається перевага більш «легкій» музиці. Проте коли вибір віддається тільки розважальній музиці, що не претендує на глибокі переживання, то це суттєво збіднює людину, притупляє її слух і сприйняття, тому вона ризикує залишитися «глухою» до творів іншого змісту, стилю й жанру.

Сучасну музичну культуру можна поділити на музику елітарного характеру (традиційна класика разом із новими авангардистськими напрямами XX ст., переважна більшість напрямів джазу) та музику, яка стала частиною так званої «масової культури» (поп-музика). Особливе місце займає рок-музика, що має різноманітні течії, споріднені як з першою, так і з другою сферами.

Блюз(з англ. — меланхолія, журба) — світська лірична пісня афроамериканців зазвичай сумного елегійного змісту.

Блюз виконувався соло в супроводі гітари або банджо. Блюзова тематика була надзвичайно різноманітною. У цих піснях.-сповідях знаходило своє відображення життя знедоленого народу — тяжка неволя та непосильна праця, втрачена людська гідність, кохання, гірка розлука і страждання, туга за домівкою, якої немає. Поет JI. Х’юз писав: «Блюзи на мене завжди справляли враження безмежно сумної музики... Це тому, що в блюзах гіркота не пом’якшена сльозами, а навпаки, розлючена сміхом — абсурдним, суперечливим сміхом горя». Цю думку продовжено у блюзі «Туга» Р. Джонса: «Я сміюся лише для того, щоб не плакати». Проста блюзова пісня стає глибоким музичним узагальненням. Саме такою є, зокрема, джазова композиція «Блюз західної околиці», в якій співається:

«Блюз наповнює мене з голови до п’ят, я сумний сьогодні, я сповнений тривожних передчуттів, коли я йду на західну околицю, де на мене чекає так багато страждань».

B.B. King  блюз (3:12)

Блюз — невичерпне джерело натхнення джазових музикантів усього світу — став основою багатьох музичних стилів і напрямів, зокрема поп- і рок-музики. Як гордість американської національної культури, блюз і сьогодні має світовий резонанс у музичному мистецтві. Його естетична, змістовна та інтонаційна спрямованість визначає відносини між виконавцем та слухачем.

Джаз — вид музичного мистецтва, що виник на межі XIX—XX ст. у CШA як синтез африканської та європейської культур та згодом отримав повсюдне поширення.

Мистецтво джазу — одне з найяскравіших культурних явищ XX ст.

Навіть існував вислів «Століття джазу». На початку становлення джазу історик Б. Уланов дав йому таке визначення: «Це нова музика, що має особливий ритмічний та мелодійний характер і постійно включає імпровізацію «. Основа джазу — імпровізація.

Джазова композиція, викладена нотами, дуже віддалено передає зміст цієї музики. Кожне нове покоління джазових музикантів опановує цей вид музичного мистецтва завдяки записам.

Найвідомішими виконавцями класичного джазу були Джо (Кінг) Олівер, Луї Армстронг, Бенні Гудмен. Всесвітньої популярності у стилі свінг (один з напрямків джазу) досяг оркестр Дюка Еллінгтона. Найпопулярніші стилі сучасного джазу — бі-боб та кул-джаз.

Луї Армстронг "Рамона" (джазова композиція (2:48)

На початку XXI ст. джаз важко назвати «новою» музикою. Але він довів свою життєздатність: джаз дотепер існує і розвивається як самостійний музичний напрям. Він глибоко проник в інші музичні сфери — симфонічну, камерно-інструментальну, рок-музику, поп-музику тощо. Концертні виступи й студійні записи джаз-музикантів користуються величезною популярністю.

Ще одним із найвизначніших явищ у музичної культури другої половини XX ст. вважається рок-музика. « Рок — це щось більше, ніж просто мода, ніж просто музика, ніж просто тимчасове захоплення. Це — народження нового стилю життя», — писав французький журналіст П. Ретані.

Рок — музичний стиль, що виник у другій половині XX ст.; характеризується чітким ритмом, застосуванням електромузичних і ударних інструментів.

Цей стиль має велику кількість напрямів: від легких жанрів, таких як танцювальний рок-н-рол, поп-рок, брит-поп, до агресивних — дез-метал і грайндкор. Зміст пісень варіюється від легкого і невимушеного до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці.

Від інших музичних стилів рок-музику відрізняє наявність електроінструментів, а також специфіка їх звучання: експресивна й агресивна. Головним інструментом є електрогітара, яка раніше вже використовувалася в джазі та ритм-енд-блюзі. У рок-музиці вона стала візитною карткою.

Рок-музика як культурний феномен породила так званий рок-н- рольний спосіб життя — певний стиль поведінки і систему життєвих цінностей, власну філософію. Рок-музика — це своєрідне самовираження молоді, бунт і протест, заперечення і перегляд моральних і матеріальних цінностей світу. Шанувальники цієї музики вважають, що вона володіє великою захоплюючою енергією («драйвом»), що вона може дати особі свободу від сталих суспільних принципів і стереотипів, від навколишньої дійсності,.

Музичні напрями, що поєдналися у рок-музиці

У рок-музиці, яка зародилася у США, поєдналися різні напрями популярної музики, що мали своїх прихильників як серед білих, так і серед чорношкірих американців. Це ритм-енд-блюз, біг-біт, кантрі-енд-вестерн тощо.

Ритм-енд-блюз — музика афроамериканського населення США, яка поєднує танцювальний біт (beat — удар) та урбаністичний (міський) блюз.

Сара Веган (ритм-енд-блюз (6:54))

Кантрі-енд-вестерн — це ковбойські, дорожні, матроські пісні та кантрі (сільські блюзи), що мали особливий колорит і надзвичайну виразність.

музичний кліп в стилі кантрі (3:46)

Рок-н-рол (з англ. — крутитися та гойдатися) виник на основі ритм-енд- блюзу. Термін «рок-н-рол», який запровадив американський диск-жокей Алан Фрід, запозичений із жаргону афроамериканців. Але нова назва дала можливість долучити до неї і білих музикантів, котрі привнесли власні музичні традиції (найменування «ритм-енд-блюз» — музика чорних — викликало у білих слухачів невдоволення). У 50-х роках XX ст. рок-н-рол сформувався як самостійний музичний напрямок. Це був одночасно і новий музичний стиль, і новий танець.

(2:49)

Невід’ємною частиною сучасної масової культури є поп-музика. Популярна музика присутня скрізь і щоразу більшою мірою стає невід’ємною частиною нашого життя. Ми чуємо її у торгових центрах, супермаркетах, на вулицях, на роботі, у парках, клубах, рестораціях і кав’ярнях, по телебаченню, кіно, на радіо.

Поп-музика — напрям у сучасному музичному мистецтві, розрахований на невибагливого масового слухача; сучасна популярна розважальна музика, що поєднує стереотипи різних музичних стилів і жанрів.

Термін «поп-музика» має подвійне значення: у широкому значенні — це будь-яка масова музика розважального жанру (включаючи рок, електроніку, джаз, блюз); у вузькому значенні — окремий напрям популярної музики, безпосередньо поп-музика з певними характеристиками, що породжена так званою масовою культурою, доступна широкій публіці та розповсюджується на комерційній основі, популяризується засобами масової інформації.

Основними рисами поп-музики є: простота, мелодійність, наголос на вокал і ритм з меншою увагою до інструментальної частини, легка для сприйняття мелодія.

Основна і практично єдина форма композиції в поп-музиці — пісня. Тексти пісень зазвичай присвячені особистим почуттям, коханню, переживанням, емоціям — смутку, радості. Акомпанементу приділяється другорядна роль. Багато поп-пісень пишуться для танців і мають чіткий, незмінний біт. Велике значення має також візуальне подання пісень: концертне шоу та відеокліпи. Тому багато поп-виконавців мають екстравагантний імідж.

Саме поп-музика породила таке явище, як поп-зірки — особистості, чиє життя привертає увагу преси поза зв’язком з їх музичною діяльністю.

У поп-музиці популярність залежить не тільки від здібностей виконавця і композитора, а й таких не пов’язаних з музикою факторів, як зовнішність, сексуальна привабливість, репутація, освітлення пресою.

Щороку у світі проводяться сотні фестивалів і конкурсів для виявлення кращих із кращих. Найавторитетнішим конкурсом американської поп- музики є премія Grammy Awards. Для визначення популярності тієї чи іншої пісні у США складається національний музичний список Billboard Hot 100, при якому враховуються продаж музичних дисків, популярність пісень на радіостанціях і розповсюдження через мережу Інтернет.

За аналогом Billboard Hot 100 складаються списки по всьому світу. Наприклад, у Великобританії — це UK Singles Chart і UK Albums Chart.

Вислів «епоха джазу — епоха Луї Армстронга» є справедливим не тільки тому, що роки життя Луї Армстронга збіглися з розквітом цього музичного стилю. Це справедливо ще й тому, що видатний джазовий музикант виконував усе, що уславило джаз: старі блюзи, спірічуелс, музику з мюзиклів і кінострічок, популярні пісні американських та європейських композиторів.

Галерея творчих портретів видатних американських музикантів і співаків

Вислів «епоха джазу — епоха Луї Армстронга» є справедливим не тільки тому, що роки життя Луї Армстронга збіглися з розквітом цього музичного стилю. Це справедливо ще й тому, що видатний джазовий музикант виконував усе, що уславило джаз: старі блюзи, спірічуелс, музику з мюзиклів і кінострічок, популярні пісні американських та європейських композиторів.

Луї Армстронг

Луї Армстронг "Який чудовий цей світ" (2:18)

Л. Армстронг перетворив джаз із колективної музики на мистецтво сольної гри — саме з нього почалась ера солістів-віртуозів. Він мав оригінальний голос, за допомогою якого відтворював не тільки слова, а й звуки різних музичних інструментів. У його особі джаз здобув як неповторного співака, так і унікальний» подвійний «інструмент джазу», коли труба й голос є невіддільними один від одного. Гра Л. Армстронга була неймовірною — його музика здавалася загадковим, величним явищем природи.

Мистецтво джазу отримало яскраве втілення й у творчості багатьох сучасних українських музикантів. Серед різноманітних напрямів, за якими розвивається український джаз, широкого розповсюдження набув етно- джаз, що є синтезом джазових гармоній і ритмів з українським фольклором.

Елвіс Преслі

(2:30)

Поява 18-річного Елвіса Преслі у 1954 році на студії звукозапису «Сан-рекордз» з метою записати пісню-привітання для матері згодом викликала першу найпотужнішу хвилю у розвитку рок-музики.

Власник студії був захоплений незвичним співом білого хлопця, який нагадував афроамериканську манеру виконання, але не копіював і не наслідував її. Оригінальний спів, що передавав неповторний національний колорит, помножений на вибуховий темперамент, — ось складники тієї своєрідності, яку Е. Преслі привніс до рок-н-ролу. Вся історія життя зірки першої величини схожа на типову голлівудську кінострічку. Але казка про талановитого юнака, який став найбагатшою та найвідомішою людиною у світі, втіленням «великої американської мрії», закінчилася трагічно. Він помер у 42-річному віці від передозування наркотиків.

І все ж таки Е. Преслі залишився у пам’яті мільйонів як справжній «король рок-н-ролу». Чимало рок-балад Е. Преслі, яким притаманний високий професіоналізм, — це незабутні мелодії, сповнені надзвичайної щирості. Найкращі пісні кумира XX ст. нагадують справжні перлини, які не змогли «розчинити» ані бездушна машина культурної індустрії, ані невблаганні закони шоу-бізнесу.

Френк Сінатра

З раннього віку Френка Сінатру цікавила музика, і в 13 років він почав підробляти в барах рідного міста. 3 17 років він мав невеликі виступи на радіо і з того часу обрав для себе професію співака. Поштовх кар’єрному зльоту Ф. Сінатри дала робота в знаменитих свінгових джаз-оркестрах трубача Гаррі Джеймса і тромбоніста Томмі Дорсі в 1939—1942 pp. З кінця 50-х років XX ст. співак виступав у Лас-Вегасі з такими естрадними зірками, як Семмі Девіс, Дін Мартін, Джо Бішоп і Пітер Лоуфорд (компанія «Rat Pack»). Дуже успішними були записи та виступи з біг-бендами Каунта Бейсі, Біллі Мея, студійними свінговими оркестрами Нельсона Ріддла (свінг — один зі стилів джазу) тощо, завдяки яким Ф. Сінатра здобув славу одного з майстрів свінгу.

Френк Сінатра "Нью-Йорк, Нью-Йорк" (3:42)

У 1979 р. співак записав один зі своїх шедеврів — «New York, New York», ставши єдиним співаком в історії музики, що зумів через п’ятдесят років повернути собі популярність і любов публіки. У 1988—1989 рр. відбувся прощальний тур «Rat Pack», а останній концертний виступ Ф. Сінатри у 78-річному віці датується 1994 роком. Пісні в його виконанні увійшли до класики естради та стилю свінг і стали найяскравішими зразками естрадно-джазової манери співу «крунінг». За 50 років активної творчої діяльності Ф. Сінатра записав близько 100 незмінно популярних дисків-синглів, виконав усі найвідоміші пісні найвидатніших композиторів США — Джорджа Гершвіна, Кола Портера й Ірвінга Берліна. У 1997 р. його було нагороджено найвищою відзнакою США — Золотою медаллю Конгресу.

Знайомство з музичною спадщиною світу формує в людини культуру почуттів, виховує ціннісні орієнтири у сфері музики, формує потреби в творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні, збагачує її емоційно-естетичний досвід, сприяє становленню музичних інтересів, смаків, уподобань. Нема такої людини в світі, яка б не любила музику. Хтось любить класичну музику, хтось рок, реп тощо.

Кажуть, що музика — єдина всесвітня мова, її не потрібно перекладати, нею душа розмовляє з душею.