урок 6

Тема: Музична і театральна культура 17-18 століття. Думи та історичні пісні. Мистецтво кобзарів та лірників. Хоровий концерт та його творці (М.Березовський, А.Ведель, Д.Бортнянський). Збірка "Сад божествоенних пісень" Григорія Сковороди. Вертеп.

В українській музичній культурі XVII—XVIII ст. активно збагачувалися традиції попередніх мистецьких епох. За козацько-гетьманської доби, в умовах національно-визвольної боротьби українського народу, яскраво розквітла народна музична творчість. Провідною залишалася церковна хорова музика, та водночас з’являлися й нові світські жанри - вокальні та інструментальні. На розвитку професійної музики яскраво позначився бароковий напрям, а в другій половині XVIII ст. виник новий стиль - класицизм.

            У народній культурі сягнув вершин музичний епос. У період національно-визвольних змагань і пізніше, після їх завершення, кобзарі та лірники за свіжими слідами незабутніх подій складали думи й історичні пісні, в яких оспівували видатні віхи в історії народу, героїчні подвиги козацьких ватажків, народних месників тощо. Народ ставився до своїх співців з особливою шаною. В українському фольклорі назавжди закарбувався образ козака Мамая - вмілого воїна і вправного бандуриста.

Цей образ втілював нескоренність українського народу. Ще один поширений тип кобзаря - сліпий старець, який зберігає нам'ять пращурів і втілює в собі народну мудрість.

            Історичні пісні та думи не просто передавали хроніку подій і документально засвідчували певні факти; це насамперед художні твори, в яких можливий творчий домисел поєднався зі згадками про історичні події чи діяльність окремих реальних персонажів. Завдання музично- поетичного епосу полягає в образно-символічному відображенні героїчної доби, втіленні її національного духу через емоційне піднесення.

            ? Пригадайте епічні пісні, з якими ви ознайомилися в попередні роки на уроках музичного мистецтва, літератури. Який музичний твір, на вашу думку, виконує зображений на картині М. Дерегуса герой? Що спонукало вас до такого висновку? Якби вам запропонували створити думу чи сучасну історичну пісню, яку тематику ви обрали б? Поясніть свій вибір.

З історії шедевра

МУЗИЧНО-ПОЕТИЧНИЙ ЛІТОПИС НАРОДУ

Жанр думи властивий винятково українській національній культурі. На думку вчених-дослідників, своєю появою цей жанр завдячує козаччині.

Думи - героїчна, драматизована, пройнята ліризмом поезія. Боротьба козаків із завойовниками, перебування в неволі, морські походи, повстання - всі ці події були мотивами українських дум. До кращих з них належать «Дума про козака Голоту», «Дума про Марусю Богуславку», «Дума про Самійла Кішку», «Дума про Івана Богуна» та ін.

Автори дум того періоду невідомі. Переважно то були безіменні учасники звитяжних подій. Кобзарі, лірники, бандуристи виконували свої пісні речитативом. Саме тут мелодія чітко підпорядковувалася поетичному тексту, а віртуозний інструментальний супровід ніби «домальовував» картини запеклої битви чи бурі на морі. Від села до села, від міста до міста несли народні співці звістку про славу та подвиги героїв, їхні героїзм і палку відданість рідній землі. І. Франко називав думи безсмертними пам’ятками, створеними генієм самого народу. М. Гоголь уважав кобзарів охоронцями бойової слави нашої Батьківщини, поетами та літописцями.

            За обсягом історисні пісні коротші за думи, мають простішу мелодику. Найдавніші пісні цього типу  пов'язані з добою козатчини, оспівують козаків-патріотів. Наприклад “Пісня         про Байду”- народного улюбленця, який потрапив у неволю і зазнав страшних катувань, але зберіг власну національну гідність і нестав зрадником.

            Упродовж століть невтрачає популярність пісня-марш “Ой, на горі та женці жнуть”, призначена звитяжним героям — Петрові Дорошенку та Петрові Сагайдачному. Дуже відомою є пісня “ Засвіт встали козаченьки”. За народними легендами, її авторство приписують співачці з козацького роду Марусі Чурай.

            Великої шани зажила в народі пісня “Ой, зійшла зоря” про почаївську Божу Матір, що врятувала монастир і всіх, хто в ньому сховався, від загибилі під час турецької облоги.

            ?Дума історична пісня за вибором

            ?Які поетичні та музично-інтонаційні прийоми використано в думах та історичних піснях для створення епічного образу? Пригадайте та виконайте відомі вам історичні пісні. У вільний час дослідіть провідні мотиви та образи історичних пісень і дум.

            У багатогранному художньому житті Запорозької Січі чільне місце відводилося музиці, співу, танцям. Працювала навіть Січова школа, де здібних хлопчиків з усієї України навчали співу й інструментальної гри. На високий рівень вийшла військова музика, в якій панували духові та ударні інструменти: труби, сурми, литаври, барабани, бубни. Духова музика супроводжувала в походах військо Запорозьке, а також лунала на урочистих зустрічах послів і гостей.

            У 1652 р. Б, Хмельницький видав універсал про створення цеху музикантів на Лівобережжі. Невдовзі музичні цехи виникли в Полтаві, Києві, Стародубі, Ніжині, Чернігові, Харкові та інших містах. Репертуар музикантів-професіоналів включав військові марші, танцювальну та побутову інструментальну музику. В народу набули популярності ансамблі «троїстих музик». Гетьман І. Мазепа та деякі представники козацької старшини мали власні оркестри; а в глухівській резиденції гетьмана К. Розумовського діяли хорова капела, оркестр і навіть театр.

            На українських землях тієї доби в різних освітніх осередках (братських школах, колегіумах, Киево-Могилянській академії) виник своєрідний вид музично-поетичної творчості, тісно пов’язаний з письмовою віршовою поезією - кант. Авторами й виконавцями кантів були як композитори, регенти хорів, співаки й учителі, так і учні братських шкіл, мандрівні дяки (студенти, які не змогли закінчити колегіум чи академію через матеріальні нестатки й подорожували містами й селами, заробляючи на прожиття співами).

            За музичною формою кант - це триголосна (пізніше - чотириголосна) куплетна пісня, яку виконував хор чи ансамбль без супроводу. Побутували церковні й світські канти. Тексти світських кантів, складені слов’яно-руською або простонародною мовою, оспівували різні професії (канти матроські, солдатські, студентські), розповідали про побут. За поетичним змістом і характером музики канти можна розподілити на урочисті, ліричні, гумористичні та сатиричні.

            Згодом як продовження кантової лірики виникла пісия-романс. Зазвичай її виконували з інструментальним супроводом: спочатку бандури, пізніше - фортепіано, гітари. Імена авторів кантів і старовинних пісень-романсів, за деяким винятком, до нас не дійшли. Проте, без сумніву, такі пісні складали як музиканти-аматори, так і професіонали. Найвидатніший автор різножанрових творів, відомий нам, - філософ, педагог і музикант Григорій Сковорода.

            «Сковородинські пісні» були надзвичайно популярні серед простого люду, вони стали народними у найвищому сенсі. Вплив праць мандрівного філософа на розвиток української пісенної творчості неоціненний. Сковорода збагатив тематику та образність пісенних жанрів, поповнив вокальну музику глибокими філософськими роздумами, а також гумором і їдкою сатирою. Збірка його творів «Сад божественних пісень» - своєрідний ліричний щоденник, де відбилися життєві події та настрої автора, його роздуми про високі моральні якості, про вільну людину, яка мусить реалізувати свої можливості, а для цього - пізнати себе.

            ?За бажанням, дослідіть історію появи одного з творів Г. Сковороди, визначте його основну ідею. Чи поділяєте ви погляди філософа щодо сенсу людського життя?

            Кінець XVII - XVIII ст. — період розквіту вітчизняного хорового мистецтва. Упродовж багатьох століть на теренах України розвивалася традиція православного співу а капела. Голоси хористів танули під куполами храмів, захоплюючи і заворожуючи прихожан. Мабуть, невипадково саме на українському ґрунті з його багатими хоровими традиціями розквітнув і сягнув вершин досконалості хоровий концерт.

            Попередником жанру хорового концерту був партеснии концерт, який зародився у надрах стилю бароко з його схильністю до пишності, помпезності, динамічності й святкової орнаментальності. Музика концертів орієнтувалася на виконання великим хором на 8-12 голосів (партій) або навіть двома хорами (до 48 голосів) без інструментального супроводу. Фрагменти для виконання соло і вокальним ансамблем (солістами) чергувалися з хоровим співом. У партесній музиці кристалізувався «розкішний стиль» барокової композиції з обов’язковими колористичними ефектами, контрастами тембрових зіставлень, які створювали об’ємне відчуття простору. За образним змістом концерти умовно розподіляли на врочисті, світлі, лірико-драматичні, скорботні. Партесне багатоголосся поступово зазнавало змін: ускладнювалася поліфонічна техніка, поповнювався інтонаційний склад композицій. Із впровадженням партесного співу в храмовій музиці виникло поняття авторства.

            Партесна музика стала плідним музичним ґрунтом, з якого виросли хорові концерти - найвищі художні досягнення хорової культури козацько-гетьманської доби. Творчі здобутки українських композиторів Максима Березовського, Артемія Веде ля. Дмитра Бортнянського належать до скарбниці вітчизняної професійної музики.

Портрет митця

            Дмитро Бортнянський (1751-1825) - український композитор, диригент, педагог. Серед його творів - хорова, камерно- інструментальна музика, опери, які стали першими вітчизняними зразками музично-театрального жанру. Бортнянський - автор шести опер, концертної симфонії, фортепіанних сонат і концерту, камерно-інструментальних ансамблів та понад тридцяти хорових концертів. У творчості композитора поєдналися найновіші на той час досягнення світової композиторської техніки, зокрема італійської школи, з вітчизняними музичними традиціями.

Після стажування в Італії Бортнянський очолював Петербурзьку придворну співочу капелу, яка під його орудою досягла високого рівня хорової майстерності.

В історію світової культури Д. Бортнянський увійшов як реформатор церковного співу. Цікавим є той факт, що в одному з найвеличніших храмів Нью-Йорка - Єпископальному соборі Святого Іоанна Богослова - стоїть скульптурне зображення українського композитора. Його встановлено поряд з одинадцятьма іншими скульптурами найвидатніших авторів церковних тво- і рів - Давида, автора псалмів, св. Цецилії, покровительки церковної музики, св. Григорія Великого - папи Римського, який запровадив григоріанський хорал, а також європейських композиторів Дж. Палестріни, Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя та ін.

            ? Березовський, А Ведеяь, Д. Бортнянський. Хорові концерти (фрагменти за вибором).

            ?На які роздуми надихнула вас музика хорових концертів? Розкажіть про візуальні асоціації, які можуть доповнити та збагатити музичний образ.

            Здобутки творців хорового концерту - це кульмінаційний злет української церковної музики. Завдяки їхньому таланту й майстерності, обізнаності з досягненнями західноєвропейського мистецтва барокового і класичною стилів, які вони творчо використовували, музика М. Ве- резовського, А. Веделя, Д. Бортнянського досягла високого мистецького рівня. У наш час вона звучить у найповажніших концертних залах України та поза її межами.

            Кант - вокальний жанр, що виконується без супроводу на три (чотири) голоси.

            Речитатив (від іт. - читати вголос) - вокальна форма, за своїми інтонаціями близька до виразного мовлення.

            Хоровий концерт - великий циклічний твір переважно для чотириголосного хору, в основу якого покладено контрастне звучання хору та співу невеликих ансамблів чи солістів.

• Назвіть жанри музичного фольклору, інтенсивний розвиток яких спостерігався в ХУІІ-ХУІІІ ст. Який світський музично-поетичний жанр виник

у цей час?

• У чому полягає унікальність кобзарською мистецтва?
• Зазначте особливості партесного співу. Як у ньому втілено естетику бароко?
• За літературними джерелами дослідіть творчість композиторів М. Ди- лецького, М. Березовського, А. Веделя, Д. Бортнянського (за вибором).
• Виконайте живописні або графічні композиції за мотивами кантів Г. Сковороди.
• За допомогою ресурсів інтернету та інших носіїв аудіоінформацн створіть добірку музичних шедеврів України ХУІІ-ХУІІІ ст.
• Дослідіть особливості поширення кобзарства. Дізнайтеся про тематику пісенного репертуару кобзарів, особливості народних музичних інструментів - кобзи та бандури.
• Колективна робота. Разом з однокласниками заплануйте фольклорну експедицію з метою вивчити музичну культуру рідною краю. Орієнтовні теми: «Історія в піснях мою краю», «Музичні інструменти в побуті українців».

ТЕАТРАЛЬНА

КУЛЬТУРА

            Підкреслена небуденність і поетичність світобачення освіченої людини XVII—XVIII ст. робить бароко періодом розквіту сценічного мистецтва, що головним чином було пов’язано з навчальним процесом.

            Перші відомості про театр на території нашої країни датуються 1614 р. Саме цього року вихованці Луцького колегіуму вітали уніатського митрополита Рутковського не лише латиною, а й українським діалогом. Це й не дивно: пишна барокова стилістика сприяла підпорядкуванню таких академічних шкільних курсів, як риторика і логіка, законам театру. А в курсі поетики (піїтики), під час ознайомлення з родами літератури - епосом, лірикою і драмою, учні обов’язково читали вголос відповідні твори. Читання драматичних текстів потребувало особливої виразності, а отже, складних виражальних засобів, оскільки такі тексти призначені для сценічного втілення. Так виник шкільний театр в Європі, зокрема й в Україні.

            Один із засновників Київської духовної академії, митрополит київський і галицький, Петро Могила для створення театру взяв за основу шкільну драму, розповсюджену в єзуїтських школах Польщі.

            Репертуар цього театру включав:

                        1) драми про святих; 2) драми мораліте:3) драми на історичні сюжети. У перших і других переважали сцени з життя святих, богошукальні настрої, алегоричні фігури як уособлення людських чеснот. Драми складалися з пролога, зазвичай виконуваного автором - учителем поетики, який пояснював зміст і мораль вистави, двох-трьох дій та епілогу.

            До третього типу драми належала п’ятиактна п'єса ректора академії, видатного суспільного діяча, реформатора, вченого-енциклопедиста, викладача поетики Феофана Прокоповича «Владимир, славянороссийских стран князь и повелитель, от неверия тьмы в свет евангельский приведённый», прем'єра якої відбулася 3 липня 1705 р.

            Це релігійно-історична драма, в якій були ролі для учнів: жерці- невігласи, грецькі філософи, мудрий князь Володимир. Образи цих персонажів виписано не схематично, а з певними характерами. І хоча в своїй п’єсі автор, як він сам визнавав, не звільнився від «високопарного і надутого виду красномовства», тобто штучно ускладненої мови, проте саме цей твір театрознавці вважають вищим щаблем вітчизняної шкільної драми.

            Пізніше з’являються цікаві драми «Милость Божія» (анонімна) і «Во- скресеніе мертвих» (автор — Г. Боннський).

Гра учнів-акторів у шкільній драмі відзначалася промовистими жестами й позами та піднесеною декламацією. Дія відбувалася дуже статично.

За часів бароко закладається така характерна для української культурної традиції риса, як постійна взаємодія елітарного і народною начал. У шкільній драмі вона виявляється в інтермедії, або інтерлюдії, - не пов’язаних із сюжетом драми жартівливих побутових сценках, складених живою народною мовою. їх виконували учні з метою розважити глядачів в антрактах.

            Найстаріші інтермедії належать Якубу Гаватовичу, загалом же їх авторство невідоме. Головні персонажі першої з інтермедій Я. Гаватовича - наївний селянин Стецько і пройдисвіт Климко, який продає Стецькові, замість лисиці, кота в мішку, другої - троє мужиків, які вирішують, що пиріг дістанеться тому, хто побачить кращий сон, і поки двоє з них сплять, третій з’їдає пиріг.

            Жанр інтермедії об’єднав майданну, скоморошу. традицію з гуманістичними ідеями української книжної культури і став прообразом драми побутової. Ці короткі вистави грали не тільки на сцені, а й під час шкільних канікул просто неба або в панській чи селянській оселі. Історик М. Грушевський зазначав, що українська інтелігенція пізніших часів прирівнювала інтермедії до «творів світових коміків Плавта і Мольера». На жаль, тексти інтермедій зберігалися в рукописному вигляді, тому багато з них втрачено назавжди.

            Таким чином, шкільний театр доби українською бароко започаткував драму як сценічне дійство, що відбувалося за певними правилами, з декораціями, шумовими ефектами та іншими сценічними засобами. Київських викладачів високо цінували й запрошували до інших міст, особливо до Москви, «бо вони найкращі й сприяють довір ю народу до шкіл». Тому' ідеї шкільної драми поширювалися з Києва по багатьох населених пунктах держави. Серед виконавців Київської духовної академії, які брали в цьому участь, були С. Славенецький, А. Сатановський, С. Полоцький, Д. Туптало. Вони популяризували драму, яка швидко стала улюбленим видом мистецтва у представників різних суспільних верств - від гетьманів і старшин до рядових ремісників.

            Поєднанням книжних і народних елементів позначений ще один вид драми, де «акторами» були ляльки. У першій половині XVII ст. в Україні він набув форми так званих вертепів. Так само, як і шкільна драма, вертеп включав шкільні різдвяні п’єси та інтермедії.

[ззовні вертеп мав вигляд скрині, розділеної на два (зрідка - три) «поверхи», в яких одночасно відбувалися дві дії: нагорі - біблійна, а внизу - побутова, народна сценка з дотепами й жартами.

            Вертепна драма починалася хором і дзвоном пономаря. Далі з’являлися два янголи й повідомляли присутнім про народження Ісуса Христа. Хоч усталеного тексту не існувало, але був канон сюжету верхньої частини вертепу, якого дотримувалися всі виконавці. Потім ішли сцени поклоніння Христу пастухів та волхвів; побиття немовлят; боротьба царя Ірода зі Смертю й Чортом, які прийшли по йот душу.

            Події в нижній частині вертепу не мали зв'язку з тими, що відбувались угорі. Тут з'являлися Дід та Баба, кмітливий Солдат, Циган, Поляк, Серб, Єврей, Запорожець, шинкарка Феська та інші колоритні персонажі, діалоги між якими стосувалися тогочасних життєвих реалій і були щедро пересипані жартами, приказками з піснями й танцями.

            Центральним героєм виступав Запорожець, який багато лаявся, ліз у бійку, добре танцював, а наприкінці вистави промовляв:

            Доводиться з пісні слів не викидати,

А що було, то вже пройшло,

І прошу об тім лихом не поминати.

            Виконував виставу актор, який, ховаючись за задньою стінкою вертепу, водив ляльки і говорив за них. Часто лялькарями вертепного театру були бідні дячки, церковні співаки, бурсаки, які в такий спосіб заробляли собі на прожиття. Відомі варіанти «живого вертепу», коли ролі виконували не ляльки, а люди.

            Елементи театрального мистецтва спостерігалися й у житті козаків. Навіть козацький побут був театралізований. Усі полки мали своїх музикантів, у походах лунали пісні, а козаки, за свідченням історика Д. Яворниць- кого, «нерідко під час війни одягалися в такий одяг, який був у неприятеля, і що їх похідний одяг взагалі був бідним, зате домашній парадний - дуже розкішним».

            На дозвіллі, між походами, козаки танцювали, співали, слухали кобзарів і самі розповідали про свої пригоди. У таких оповідках панувала стихія сміху й жартів. Залюбки брали козаки участь й у театралізованих календарних обрядах - вони були дотепними колядниками, стрибали через вогнище на Івана Купала, організовували вертеп та різні театрально- карнавальні дійства.

Запорозькі розваги

            Вертел - назва печери поблизу Віфлеєму, в якій, за біблійною легендою, народився Христос.

            Інтермедія - вистава в антрактах між діями основної п’єси.

            Мораліте (франц.) - п’єса повчального характеру з алегоричними дійовими особами.

• Розкажіть про особливості шкільного театру доби українського бароко. Схарактеризуйте його реперту ар.
• Назвіть персонажів українського вертепу. Намалюйте центральну дійову особу.
• Як побудовано вертепну скриню? Чому, на вашу думку, вона складалася з верхньої та нижньої частин?
• Колективна робота. Напишіть текст та інсценізуйте інтермедію зі шкільного життя.
• Розгляньте репродукцію картини І. Рєиіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». «Озвучте» її. Складіть репліки для кожного персонажа картини. Зверніть увагу: художник зобразив сцену* написання глузливої відповіді козаків на звернення турецького султана Махмуда IV, в якому той зажадав повної покори з боку запорожців. Розіграйте цю сценку, намагайтеся поводитися й говорити розкуто, адже, за свідченням самого І. Рєпіна, створюючи картину', він пам’ятав про «піднесення лицарського духу запорожців».

УЗАГАЛЬНЕННЯ РОЗДІЛУ II

Підготуйте інсценізацію в стилі «шкільної драми» на тему «Світло українського бароко» на основі виступів представників груп: «Архітектори», «Скульптори», «Іконописці», «Гравери», «Композитори», «Драматурги». Використовуйте результати власних досліджень (мистецьких проектів), а також елементи рольової гри (“Я - Й. Пінзель”, “Я-А Ведель, тщо).