урок 1

 Тема: Образотворче мистецтво найдавніших часів. Зразки образотворчого мистецтва Трипільської та скіфської культури. Образотворче мистецтво Київської русі.

Цей розділ охоплює часовий проміжок від найдавніших часів в істо­рії нашого народу, позначених зародженням первісних форм художньої творчості, до кінця XVI ст., коли Київська Русь після періоду високого культурного розквіту втратила державність і її землі опинились у складі сусідніх країн. Зміст розділу умовно розподілено на три основних періо­ди: дохристиянський, княжий, польсько-литовський.

Первісне мистецтво - один із найцікавіших аспектів теми про куль­туру дохристиянської доби, адже тут міститься чи не найбільше таємниць і припущень щодо походження мистецтва з різних видів ді­яльності людини - з магічних обрядів і ритуалів чи трудової діяльності, з емоційної потреби в красі, грі або в освоєнні навколишнього світу за допомогою умовних знаків-символів. Особливість первісної культури й мистецтва полягає в синкретизмі - відсутності чіткого поділу на види й жанри, невіддільності художньої і життєво-практичної сфер людської діяльності.

Яскравим прикладом культури пізнього палеоліту є Мізинська сто­янка на Чернігівщині, де віднайдено зразки образотворчого і музичного мистецтва наших далеких предків.

Вершиною мідної доби вважають землеробську трипільську культуру, що постала на неозорих теренах Подніпров’я за часи єгипетських фарао­нів і тривала понад дві тисячі років (V—III тис. до н.д.).

Мистецькі традиції скіфів - войовничих кочівників з іранським ко­рінням, які переселилися з азійських у південноукраїнські степи (IX ст. до н.д. - IV ст. н.д.), внесли в культу ру наших предків потужний східний струмінь.

Значний вплив на весь стародавній світ, зокрема й на культуру скіфів і слов’ян, мала античність - колиска європейської цивілізації. чЗ VII ст. до н.д. у Північному Причорномор’ї греки заснували міста-колонії: Феодо­сію, Ольвію (неподалік від Миколаєва), Херсонес (сучасний Севастополь), Пантікапей (сучасна Керч) - столицю Боспорського царства. Античний культ краси й досконалості сприяв становленню художніх традицій пра­давнього населення України.

За дохристиянської доби провідну роль відігравала культура східних слов'ян, мережа їх поселень розкинулася по всій величезній території сучасної України.

Київська Русь періоду княжої доби (ІХ-ХІУ ст. н.д.) успадкувала духовно-естетичні ідеали багатьох попередників, зокрема Візантії, об’єднала східних слов’ян під владою київських князів і сягнула небаче­них висот у багатьох сферах духовного життя. З прийняттям християн­ства культурний розвиток України-Русі піднявся на новий щабель: по-

ряд із народним активно розвивалося професійне мистецтво — література, архітектура та монументальний живопис, іконопис, хорова та інструмен­тальна музика.

У часи тривалою занепаду, спричиненого монголо-татарською нава­лою, традиції першої Київської Держави зберігалися в культурних осе­редках Галицько-Волинського князівства. Тут утворилося сприятливе середовище для проникнення нових західноєвропейських художніх ідей, що збагатили візантійську основу культури русичів.

Культура польсько-литовської доби тісно пов'язана з гуманістич­ними ідеалами європейською Відродження. У цей період (XV -XVI ст.) центрами національної культури й освіти були монастирі та шко­ли, що їх відкривали братства - громадсько-церковні організації, які оберігали православну віру і національні цінності у складних умовах бездержавності, соціальних і релігійних утисків.

Отже, тривала еволюція художньої культури України на перетині різних культурних шляхів зумовила її самобутній розвиток як складової європейської спільноти.

Археологічні знахідки на теренах сучасної України свідчать про дуже давне зародження мистецтва. Людина завжди прагнула прикрашати себе та своє довкілля: одяг, житло, предмети побуту, зброю. З цією метою вона відкривала естетичні можливості природного середовища - зверталася до таких засобів, як глина, дерево, камінь, фарби. Так ще за часів палеоліту виникли декоративно-ужиткове мистецтво, архітектура, скульптура, живопис, графіка.

                На Мізинській стоянці археологами віднайдено зразки декоративно- ужиткового мистецтва - знаряддя праці, статуетки, музичні інструменти, прикрашені геометричними візерунками (ромби, хвилясті лінії, трикутники). З-поміж графічної орнаментики привертає увагу найдавніший в Європі меандр - орнамент, який набув особливої популярності у мистецтві Стародавньої Греції. Жіночі статуетки з кістки мамонта, каменю, так звані пишнотілі «венери», виконували функцію своєрідних тотемів, символізували родючість. У цих берегинях, предметах поклоніння, які широко представлені в палеолітичному мистецтві Наддніпрянщини, вчені вбачають зародки мистецтва скульптури.

? Поясніть, чому, на вашу думку, об’єктом поклоніння наших пращурів був жіночий образ.

Неолітична «революція» стимулювала виникнення стилізації в образотворчому мистецтві, коли відбувся перехід від простого копіювання природи до схематичного її відображення. У Кам’яній могилі поблизу Мелітополя збереглися петрогліфи - пам ятки наскельного мистецтва кам'яного віку й пізнішого віку бронзи з образами тварин (бики» коні» риби), човнів, колісниць, солярних (сонячних) знаків тощо. Зображення тварин утворюють схематичні композиції з певним задумом. Про присутність людини на рисунку свідчать зображення взутих або босих стоп. Тобто перед нами не сама людина» а її знак.

До духовних вершин неоліту належить уславлена трипільська культура (назва походить від першого місця виявлення — с. Трипілля поблизу Києва).

Високий художній рівень притаманний керамічним виробам трипільських майстрів. Трипільська кераміка виразна за формою, зокрема є оригінальні біноклеподібні посудини, цікаві за колоритом, у якому переважають відтінки жовтого, інколи червоного кольорів. Посуд прикрашали складними за символікою рослинними й геометричними орнаментами, подекуди - реалістичними зображешіями тварин і людей. У мистецтві трипільців поширилася також пластика. З глини ліпили скульптурні фігурки биків, кіз, собак, а також жіночі статуетки, які символізували покровительку роду та землеробства (всередину фігурок вкладали пшеничні зерна, що начебто мало підвищити родючість землі).

? Проаналізуйте форми, орнаменти, кольорову гаму трипільської кераміки.

У мистецтві скіфів, що виникло на перехресті Заходу і Сходу, сформувався так званий «звіриний стиль», у якому домінували анімалістичні жанри - зображення реальних і фантастичних тварин: оленів, пантер, коней, грифонів. Вироби з коштовних металів, на яких нерідко зображено сцени з життя скіфів (побут, ритуали, полювання, бій), свідчать про вишуканий смак давніх майстрів. До всесвітньо відомих шедеврів скіфського золотарства, виконаних із віртуозною майстерністю, належать знаменита золота пектораль у формі місячного серпа з кургану Товста Могила, золотий гребінь з кургану Солоха, позолочена срібна амфора з кургану Чортомлик.

На культуру скіфів істотно впливали традиції античного мистецтва Північного Причорномор'я - однієї з найцікавіших сторінок стародавньої культури на теренах сучасної України. Засновані греками міста-колонії знані як відомі торговельні й культурні осередки. Громадські й житлові споруди міст прикрашалися скульптурами богів і героїв, розписами з міфологічними сюжетами й сценами з реального життя. Наприклад, на стіні пантікапейского склепу збереглося зображення обличчя богині Деметри. До наших днів дійшли залишки архітектурних споруд у Херсонесі, керамічні вази, характерні для античного мистецтва, прикраси, фрагменти мармурових статуй і рельєфів, теракотові статуетки з Ольвії.

Слов'янське мистецтво репрезентоване декоративно-ужитковими виробами (гончарство, ткацтво, вишивка, прикраси), оздобленими орнаментами, які служили нашим пращурам за обереги. На місцях культових центрів (капищ) слов'яни встановлювали дерев'яні статуї богів («ідолів», «кумирів»). Після запровадження християнства ці зразки язичницької скульптури були майже повністю знищені. З тих, що збереглися, найвідомішим є так званий Збруцький ідол (Святовит) IX ст.,знайдений неподалік річки Збруч на Тернопільщині. У ньому втілено релігійно-світоглядні уявлення язичників. Статуя має вигляд чотиригранного стовпа (заввишки близько 3 м), на гранях якого викарбувані символічні зображення. Стовп розділений на три яруси, що символізують уявлення про три світи: вищий - небесний, середній - земний, нижній - підземний. На верхньому зображено язичницьких богів (зокрема, Перуна в образі воїна з шаблею), на середньому - фігурки чоловіків і жінок у ритуальному хороводі, на нижньому - бога, який стоїть навколішки й тримає землю (ймовірно, Велеса).

? Поясніть світоглядні уявлення давніх слов’ян на прикладі Збруцького ідола. Якщо ви вирішите започаткувати газету або створити сайт «Сторінками стародавнього мистецтва України», які рубрики запропонуєте? Обґрунтуйте їх доцільність.

Унікальний досвід своєрідного калейдоскопа археологічних культур - вагомий здобуток першого дохристиянського періоду в розвитку художньої культури України.

Наступний період знаменний об’єднанням східнослов’янських племен і утворенням могутньої й високо розвинутої Київської Держави. Мистецтво Київської Русі - одне з найвеличніших культурних явищ минулого, на художніх досягненнях якого зростала вся українська культура. Запровадження християнства долучило культуру Київської Русі до цінностей західної цивілізації. Разом із новим релігійним світоглядом русичі запозичили з Візантії й мистецькі традиції: особливості храмової архітектури, монументального і станкового живопису (фрески, мозаїки, ікони), книжкової мініатюри. Поступово образотворче мистецтво та архітектура набувають своєрідних рис.

?Пригадайте й назвіть пам'ятки художньої культури України періоду Київської Русі, занесені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Головними різновидами сакра.іьної (культової) архітектури стали православні церкви та собори. Християнський храм був не лише архітектурною спорудою культового призначення, він мав глибокий символічний зміст, уособлював специфічну модель Всесвіту, де панують порядок і чітка ієрархія духовних сил, зосереджених навколо головної - Творця всього сущого. Згідно з візантійським каноном споруда в плані утворювала хрест, а її центральна частина увінчувалася куполом, навколо якого зазвичай розташовувалися інші - менші за розмірами. У центральній апсйді містився вівтар - місце для богослужіння.

                Небагато пам'яток мурованої архітекту ри та образотворчого мистецтва княжої доби збереглося в українських містах Києві, Чернігові. Переяславі, Володимирі-Волинському, Галичі. Найстаріші давньоруські архітектурні пам'ятки — величний гГятиглавий Спасо-Иреображенський собор у Чернігові (1036 р.), храм Спаса на Берестові (початок XII ст., див с. 4-5).

                До наших днів у спорудах княжої доби дійшов фресковий живопис - найпоширеніший вид монументального мистецтва Київської Русі. Найбільшу цінність становлять фрески Кирилівської церкви (XII ст.) в Києві. Центральні частини храмів прикрашали вишукані мозаїки. Поєднання в одному ансамблі мозаїк і фресок - самобутнє явище художньої культури Київської Русі, невідоме Візантії. У створенні мозаїк Успенського собору Києво-Печерської лаври брав участь видатний живописець Алімпій (Алі- пій), який також уславився як іконописець.

Як свідчить літопис, перші ікони - зразки станкового живопису - привезли до Києва з Корсуня (Херсонеса Кримського) для Десятинної церкви, збудованої за часів князя Володимира (989-996 рр.). Пізніше ікони надходили переважно з Візантії. Проте ікон княжої доби, істинних шедеврів сакрального мистецтва, вціліло дуже мало. Більшість із них,нажаль перебуває поза межами України в музеях Москви й Санкт-Петербурга. Найвідомішу — Володимерську ікрну Біжої Матері пензля візантійського майстра — було вивезено з резеденції київських князів у Вишгороді Андрієм     

Боголюбським під час одного з його варварських набігів  на Київ.

Копіювання візантійських зразків дало змогу місцевим живописцям швидко засвоїти канони малювання ікон і на їх основі створити власну оригінальну школу іконопису . Ікони виконані в київському стилі, нагадують мозаїки та фрески : вони мають вишуканий колорит зі складною символікою кольорів . У центрі — прекрасні , сповнені високої духовності образи Ісуса Хреста , Богоматері , Святих. Видовжені фігури на золотому тлі (символ царства небесного) ,лики з глибоким поглядом великих очей , німб навколо голови все це мало викликати враження нереального , невагомого , неземного.

З історії шедевра

Софієвський собор

Найвизначнішою пам’яткою культури Київської Русі визнано Софійський собор, занесений до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, що включає видатні культурні та природні надбання людства.

Багатокупольний пірамідальній собор, зведений на кошти князя Ярослава Мудрого (1037 р.), замислювався ним як головний храм держави й утілював ідею об’єднання руських земель навколо єдиного центру - Києва. Архітектуру споруди можна схарактеризувати як урочисто-святкову, що підсилюється гармонією екстер’єру та інтер’єру. Важливе значення має внутрішнє убранство собору: стіни, арки, стовпи вкрито фресками й мерехтливими мозаїками

У техніці мозаїки виконано центральне величне зображення Христа- Вседержителя (Пантократора). Лівою рукою він тримає Євангеліє, а рухом правої руки здійснює благословення.

У верхній частині головної апсиди розташовано мозаїчне зображення Оран- ти (з лат. - та, що молиться). Богоматір зображена на повний зріст із піднятими вгору руками. Її велична постать привертає увагу всіх, хто входить до храму.

Фрески собору відтворюють євангельські та біблійні сюжети, а також світські сцени з життя сім’ї князя Ярослава Мудрого (полювання, музикування, дійства скоморохів тощо).

Усі мозаїчні та фрескові композиції об’єднуються орнаментами й утворюють суцільний килим, що підкреслює їх монументальність. Сполучення мозаїк і фресок належить до справжнього новаторства києворуських митців. Так у цілісному ансамблі - синтезі мистецтв - злилися архітектура, монументальний живопис і декоративне мистецтво.

Київський князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі бібліотеку. Це сприяло розквіту мистецтва книжкової мініатюри - невід’ємної складової художнього оформлення рукописної книги. Мініатюрність як визначальна ознака твору вимагала філігранного виконання. Найдавніша рукописна книга Київської Русі - Остромирове євангеліє (1056-1057 рр.). Три мініатюри із зображеннями євангелістів Іоанна, Марка та Луки виконані майстром Григорієм.

Радзивіллівський літопис, який містить 618 кольорових мініатюр з ілюстраціями подій за часів Київської Русі, е цінним джерелом інформації про відомі архітектурні споруди того часу, а також одяг, побутові речі, зброю.

Здобутки мистецтва книжкової мініатюри Київської Русі, як і досягнення в царині інших видів образотворчого мистецтва й архітектури княжої доби, стали плідною основою для розвитку художньої культури наступних епох.