мистецький словник

А

Абстракціонізм – модерністський напрям в образотворчому мистецтві ХХ століття. Це цілковита відмова від наближеного до дійсності зображення форм, комбінація геометричних фігур, кольорових плям та ліній.

Абсурдизм – напрям авангардизму, заснований на ідеях безглуздя, беззмістовності людського буття.

Авангардизм – загальна назва художніх напрямів у мистецтві ХХ століття, зорієнтованих на докорінне оновлення мистецтва як за змістом, так і за формою. Авангардизм присутній в образотворчому мистецтві кожної епохи.

Авторське кіно – фільми, в яких послідовно втілено оригінальну ідею ( наприклад, стрічки італійського режисера Федеріко Фелліні), а також кінотвори, що розкрили нові оригінальні теми.

Агон – своєрідне творче змагання між дійовими особами в еллінських комедіях, завдяки якому розкривається ідейний зміст твору.

Акварель (від лат. aqua - вода) – фарба, що розчиняється водою.

Актор ( лат. actor  – той, хто діє) – 1. Доносить до глядачів зміст п’єси за допомогою гри. 2. Творець сценічних образів, виконавець ролей у драматичних виставах і кіно, рідше – в оперних, балетних, естрадних і циркових виставах.

Ампір (імперія) – стиль французької архітектури, пов'язаний із періодом імперії Наполеона І.

Анімація ( лат. – оживлення) – вид кіномистецтва, що полягає у зйомці мальованих чи об’ємних фігур персонажів.

Античне мистецтво – мистецтво високорозвинених рабовласницьких суспільств Середземномор’я та Середньої Азії І тисячоліття до н.е. (Греція та елліністичні держави, Римська республіка).  Найпліднішим періодом розвитку античного мистецтва, коли окреслилися його основні тенденції, вважають період грецької класики (VI – V ст. до н.е.)

Арабеска – специфічно мусульманський орнамент, логіка якого полягає у живій цілісності ритму.

Арія ( від лат. aer – повітря) – завершений за побудовою музичний твір для голосу соло з оркестровим супроводом; епізод оперної дії.

Арт - дизайн – мистецькі витвори, що експонуються в музеях, виставкових залах.

Архітектура  (з лат. – будівництво, зодчество) – це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси. На сучасному етапі розвитку людства архітектура становить одну із найважливіших частин засобів виробництва (промислова архітектура – будівництво заводів, фабрик, електростанцій тощо) та матеріальних засобів існування людського суспільства (громадянська архітектура)

Архітектоніка – пластичне художньо-образне вираження конструктивних особливостей архітектурної споруди; у загальному розумінні – будова художнього твору; композиція.

Асамбляж  – мистецький витвір з незвичних матеріалів чи випадкових предметів.

Б

Балет – 1. Вид театрального мистецтва, що поєднує танець, музику і драматичний задум. 2. Театральна вистава з певним сюжетом, який розкривається засобами танцю, міміки та музики. 3. Колектив артистів, виконавці цієї вистави.

Бароко – (з італ. – дивний, химерний) – 1. Один з основних стилів у мистецтві Європи й Америки кінця XVІ – середини XVІІІ ст. 2. Художній стиль, для якого характерні динамізм, декоративна пишність, мальовничість, багатство контрастів, вгнутість ліній.

Батик – техніка ручного розпису художніх виробів, переважно на тканинах з натурального шовку, бавовни, капрону, віскози.

Бібліотека – культурно-освітній заклад, що організовує комплектування, зберігання, громадське використання видавничої писемної культури та друку і виконує інформаційну, освітню, методичну й видавничу функції.

В

Вибійка – виготовлення тканин із вибивним візерунком.

Вишивання – орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі тощо, виконане ручними або машинними швами.

Відео-арт – інсталяції. видовища.

Відродження – культурна доба, перехідний період від культури Середньовіччя до Нового часу; Ренесансу властиві світський характер, гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщини античності.

Вокальне мистецтво (спів) – найдавніший спосіб виконання музики, за якого її художній зміст передається голосом.

Г

Гімн ( грец. hymnos – урочиста пісня) – урочистий музичний твір на слова символічно – програмного змісту, що передбачає величавий хоровий спів.

Гіперреалізм – мистецький напрям ХХ ст. , для якого характерним є наслідування фотографії живописними та графічними засобами.

 Готика – період у розвитку середньовічного мистецтва, що охоплює майже всі сфери матеріальної культури. Термін «готика» був запроваджений в епоху Відродження для позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».

Гравюра – один із видів графіки, який дозволяє отримати друкарським способом відбитки художніх творів, виконаних на твердому матеріалі (дереві, металі, лінолеумі та ін.).

Графіка – вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живопису, використання кольору. До графіки власне належить малюнки та різні види його друкованих репродукцій (гравюра, літографія тощо).

Графічний дизайн – це мистецтво оформлення книги, промислова графіка й упакування, розробка етикеток і торговельних марок, фірмових знаків, логотипів, шрифтових гарнітур, рекламної продукції на щитах, фасадах будинків тощо.

Гуаш (італ. quazzo – водяна фарба) – непрозора водяна фарба, розтерта на воді з клеєм і домішкою білила.

Гуманізм – система ідей та поглядів на людину як найвищу цінність.

«Гуцульська сецесія» - архітектурний стиль,Ж характерний для деяких споруд, зведених у Львові наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.

Д

Декоративно-прикладне мистецтво – вид образотворчого мистецтва. Художні засоби декоративно-прикладного мистецтва зазвичай підпорядковані практичному значенню предмета і обумовлені особливостями матеріалу та техніки. Декоративно-прикладне мистецтво тісно пов’язане з побутом народу, тому для нього характерне використання народних традицій.

Джаз – 1. Вид музичного мистецтва, що виник на зламі ХІХ –ХХ ст. на основі поєднання європейської та африканської культур (поліритмія, темброва своєрідність, колективна імпровізація тощо). 2. Музичні твори, що належать до цього виду мистецтва. 3. Оркестр або ансамбль, що виконує такі музичні твори.

Дизайн – 1. Художнє конструювання та оформлення речей, переважно знарядь праці, промислової продукції та інтер’єру. 2. Галузь мистецтва і наукового знання; технічна естетика.

Дизайн інтер’єрів – включає організацію внутрішнього простору житлових споруд і приміщень та виробничих інтер’єрів. Дизайн архітектурного середовища останнім часом сполучає в собі садово-паркове мистецтво та ландшафтне проектування.

Диско – 1. Стиль музики, переважно танцювальної, для якого характерні повторювана спрощена мелодія і чіткий ритм. 2. Переважно танцювальна музика у цьому стилі.

Додекафонія – метод творення музики, основою якої є мелодія, побудована на 12 звуках хроматичного звукоряду. Систему обґрунтував австрійський композитор А. Шенберг.

Документальний кінематограф –  особливий засіб образної публіцистики.

Дольмен (від бретон. – tol - стіл та men – камінь) – вид поховальних споруд у вигляді величезних кам’яних брил, поставлених на ребро і покритих зверху масивною плитою.

 Драматург – пише тексти, переробляє  літературні твори для театрального виконання.

Дума – розгорнута музично-поетична розповідь імпровізація в супроводі музичного інструмента (зазвичай кобзи, ліри, бандури чи торбана).

Е

Ейсид-джаз (англ. Acid jazz ) – музичний стиль, що характеризується поєднанням елементів джазу і фанку 1970-х років, танцювальної музики 1990-х років або хіп-хопу.

Експресіонізм – напрям у європейському мистецтві першої третини ХХ ст., у якому притаманні підвищена емоційність, загостреність сприйняття, гротескність, інтенсивна деформація художнього образу.

Енкаустика – техніка живопису фарбами, замішаними на воску, що накладаються та закріплюються за допомогою нагрівання.

Ермітаж у Санкт-Петербурзі (від. фр. ermitage – місце усамітнення) – один із найбільших у світі художніх і культурно-історичних музеїв.

Є

Ж

Жанр – поняття, що об’єднує твори на основі подібності тематики. Твори одного жанру відображають певну частину життя людини або природи. В образотворчому мистецтві (в основному в живописі) розрізняють такі жанри: натюрморт, пейзаж, портрет, сюжетна картина. У музиці це поняття означає різновид музичного твору, що характеризується певними ознаками (зміст, структура, засіб виразності, особливості виконання, склад виконавців, призначення та ін.). Слово «жанр» використовують також для визначення специфіки музики: оперний жанр, симфонічний жанр тощо.

Живопис – один із основних видів образотворчого мистецтва. Твори живопису виконуються на площині полотна, картону, паперу тощо, різними матеріалами. Вирішальну роль у живописі відіграє колір, що дозволяє мати найбільш повне, порівняно з іншими видами образотворчого мистецтва, відображення предметного світу. Відповідно до призначення розрізняють станковий, монументальний і декоративно-прикладний живопис.

З

Закомара – в архітектурі Київської Русі напівкругле завершення частини зовнішньої стіни будівлі.

Звукооператор – забезпечує музичне оформлення вистави ( звуковий фон, супровід пауз, вступ до дії, музичні антракти).

І

Ієрогліфи – накреслені знаки.

Ікебана – складання композицій із квітів.

Ілюстрація – різновид мистецтва графіки, що втілює образи літературного твору, його зміст. Ілюстрація книжкова є також частиною книжкового оформлення, тому її особливості обумовлюються не лише змістом книжки, але й зовнішніми якостями: форматом сторінки, характером шрифту та ін.

Імпресіонізм – 1. Художній стиль у мистецтві, що виник наприкінці ХІХ століття. Імпресіоністи прагнули відтворити суб’єктивні відчуття й переживання, скороминущі враження тощо. 2. Художній світогляд, стиль орієнтований на суб’єктивне відображення миттєвостей буття.

Індустріальний дизайн – є  основним видом діяльності дизайнера, звідки бере початок дизайн як «промислове мистецтво». Першорядне місце в діяльності індустріального дизайнера посідають знаряддя праці й механізми, предмети побуту.

Інсталяція – просторова композиція, створена з різних речей: промислових виробів, природних об’єктів, текстової та візуальної інформації.

Інтер’єр – 1. Архітектурно й художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення. 2. Картина, малюнок, на яких зображено внутрішню частину будь-якого приміщення.

Ї

Й

К

Кабукі – форма театру, яка виникла  в Японії на початку ХVІІст., який виявляв інтерес до пекучих проблем сьогодення.

Калокагатія – давньогрецький ідеал гармонії зовнішнього і внутрішнього в людині, єдність добра і краси.

Кант (лат. cantus – спів) – старовинний урочистий, головним чином релігійний, спів.

Картина – живописний твір, самостійний за призначенням. На відміну від етюду, картина може відобразити дійсність із найбільшою глибиною, в закінченій та продуманій в цілому та в деталях формі.

Картуш  (від фр. cartouche -згорток) – прикраса у вигляді щита, напіврозгорнутого сувою, на якій зображено напис, емблему, герб або інший знак чи символ.

Катарсис (грец. «очищення») – духовно-емоційне очищення як вагомий важіль впливу творів мистецтва на людину.

Кераміка – твори декоративно-прикладного мистецтва, скульптури та вироби утилітарного призначення, зроблені із обпаленої глини різних сортів. Кераміка служить не лише прикрасою інтер’єрів, вона – незамінний архітектурно-будівельний матеріал і засіб декоративного оформлення будівлі.

Килимарство – виробництво килимів і килимових виробів (гобеленів, доріжок, паласів) ручним або машинним способом на вертикальному чи горизонтальному верстаті.

Кінематографія ( грец.  кінематос – рух і графо – пишу) – вид візуального мистецтва, що полягає у створенні та демонстрації рухомого зображення на екрані; галузь культури та економіки, що об’єднує комплекс видів професійної діяльності, пов’язаної з виробництвом, розповсюдженням, демонструванням фільмів.

Кіноіндустрія – галузь промисловості, що випускає кінофільми й мультиплікацію.

Кіномистецтво – вид мистецтва, в якому за допомогою кінознімання реальних, спеціально інсценованих, створених комп’ютерним способом чи засобами анімації події у художніх та художньо-документальних образах відтворюється авторське бачення певних явищ та навколишнього світу.

Кіно як мистецтво ( художня система),т так зване «велике кіно» – фільми, що зробили пре вороть у кіномистецтві, й ті, що збагатили мову кіно новими елементами.

Класицизм – 1. Це природне і закономірне для певних етапів художнього розвитку людини прагнення до краси, намагання знайти точку опори в мінливому світі, віднайти впевненість у майбутньому, емоційну рівновагу. 2. Художній стиль у європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі ХVІ ст. Найбільшого розквіту досяг у Франції ( ХVІІ–ХVІІІ ст.).

Колорит – особливості кольорової і тональної побудови твору. У колориті відображаються кольорові властивості реального світу, але при цьому відбираються лише з тих, які відповідають певному художньому образу. Колорит у творі подається зазвичай як поєднання кольорів, що мають певну єдність.

Композиція – в образотворчому мистецтві – побудова твору, узгодження його частин, які відповідають його змісту. У композиційному вирішенні твору мають велике значення вибір найкращої точки зору на зображуване, підбір і постановка живої моделі або предметів. Композиційна побудова включає розміщення зображення у просторі тривимірному – у скульптурі, на площині – у живопису та графіці). У музиці – побудова музичного твору, розташування та співвідношення його частин.

Комп’ютерний дизайн – полягає в розробці спеціальних пакетів художньо-графічних, інженерно – конструкторських програм, включаючи тривимірну графіку й анімацію, та їх використанні практично в усіх видах дизайн-проектування.

Кондак – різновид візантійського церковного гімну.

Конструктивізм – напрям в архітектурі, спроба створити життєвий простір за допомогою нової техніки, її логічно доцільних конструкцій, а також естетичних якостей таких матеріалів, як метал, дерево, скло. Конструктивісти зовсім відкидали значення спадщини минулого.

Конструкція – в образотворчому мистецтві – сутність, характерна особливість побудови певної форми в натурі та зображенні, що передбачає зв’язок частин у цілому та їх співвідношення.

Контраст – в образотворчому мистецтві поширений художній прийом, який являє собою зіставлення будь-яких протилежних якостей, що сприяє їх посиленню. Найбільше значення має кольоровий та тональний контраст. Кольоровий контраст полягає у співвідношенні додаткових кольорів або кольорів, що відрізняються один від одного за насиченістю світла.

Конфуціанство – філософсько – естетичне вчення, розроблене в V ст. до н.д. давньокитайським мислителем Конфуцієм. З ІІ ст. до н.д. і до початку ХХ ст. було офіційною державною ідеологією Китаю.

Концептуалізм – мистецький напрям ХХ ст. , який ґрунтується на поєднанні несполучуваних предметів.

Концерт (від лат. «змагання») – термін, відомий у значенні публічного виконання музики певним виконавцем чи групою виконавців заздалегідь оголошеною програмою і в спеціально обладнаному приміщенні ( у класичні й традиції – в концертному залі).

Корифей (від грец. вождь, ватажок) – у давньогрецькому театрі – керівник хору або заспівувач, у сучасному розумінні – найвидатніший діяч у певній галузі мистецтва, літератури тощо.

Коропластика – різновид дрібної пластики, виготовлення жіночих фігурок із випаленої глини, воску, поширене у Стародавній Греції.

Краєзнавство – процес вивчення специфічних особливостей розвитку культури ( історії, географії, економіки, мистецтва, етнографії тощо) певного регіону.

Кромлех (від бретон. сrom – круг та  lech – камінь) вид споруд доби неоліту у вигляді круглих огорож з величезних кам’яних брил і стовпів (до 6-7 м завдовжки).

Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; рівень розвитку суспільства у певну епоху.

Л

Лекіф (грец. – флакон) – глечик для олії на низькій ніжці з вузькою шийкою і маленькою вертикальною ручкою.

Ліберті – одна з назв стилю модерну Західній Європі кінця ХІХ – початку ХХ століття.

М

 Майоліка (італ. majolica – стара назва о. Мальорка (Майорка) в Середземному морі) – керамічні вироби.

Маскарон – скульптурна прикраса у вигляді обличчя людини або голови тварини, що нагадує маску.

Масова культура – порівняно нове утворення сучасності, результат процесів урбанізації та індустріалізації, відриву багатьох людей від коріння – традиційної народної культури.

Мафорій – широка хустина, що вкриває голову й плечі Богоматері на іконах.

Меандр (від назви звивистої річки в малій Азії_ – поширений тип геометричного орнаменту у вигляді ламаної під прямим кутом безперервної лінії.

Менгір (кельт.) – один із видів мегалітичних споруд з окремих, вертикально встановлених каменів, що інколи утворюють паралельні ряди завдовжки і кілька кілометрів.

Мечеть – культова споруда, храм у мусульман.

Мистецтво – процес і результат творчої діяльності людини, відтворення дійсності в художніх образах, основа художньої культури. Творче зображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність.

Мінарет – вежа при мечеті, з якої мусульман скликають на молитву.

Мінімалізм – новий напрям у дизайні, що виник як реакція на крайні й символізм та «історичні відсилання» постмодерну. Мінімалізм характеризується чіткістю й економічністю, але н6е означає повернення до функціоналізму.

Мобіл – рухома скульптура.

Модерн – стиль у європейському й американському мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст. У різних країнах використовують  інші назви стилю модерн: ар нуво у Франції та Бельгії, югендстиль у Німеччині, сенцесіон в Австрії, ліберті в Італії тощо. Стиль сформувався в умовах бурхливого розвитку індустріального суспільства.

Модернізм – загальна назва течій у мистецтві ХХ ст. , яким властиві заперечення реалізму, пошук нових художніх форм.

Мозаїка (фр. mosaique, буквально – призначене музам) – зображення з різнокольорових частин скла, каменю, емалі тощо; вид мистецтва, який полягає у створенні таких картин, орнаментів.

Морібана – мистецтво комбінування ароматів.

Музика – 1. Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах. 2. Твори цього мистецтва, їх сукупність.

Мультиплікація (анімація) – «оживлення» графічних чи лялькових персонажів.

Мюзикл ( від. англ. musical play – музичний спектакль) – музично - сценічна вистава, переважно комедійного характеру, в якій поєднуються різноманітні жанри й виражальні засоби естрадної та побутової музики, географічного, драматичного, оперного мистецтв.

Н

Народний хор – особливий тип хору, що відрізняється як від академічних, так і від церковних хорів манерою співу.

Науково - популярний кінематограф – використовується для пропаганди знань.

Неф (з лат. - корабель) – витягнуте приміщення, частина інтер’єру (зазвичай у спорудах типу базиліки), обмежене з однієї або з обох поздовжніх сторін рядом колон чи стовпів, що відділяють його від сусідніх приміщень.

Нецелулоїдне кіно (жанрове) – не плівкове, специфічне кіно, електронні (цифрові) різновиди кінематографа, телебачення та відео продукти.

О

Об’єкт культурної спадщини – місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними території, інші природні або створені людиною об’єкти, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу автентичні цінності з історичної, археологічної, архітектурної, мистецької, наукової, технічної або соціальної точки зору, які містять певні передумови для їх державної реєстрації як пам’ятки і являють собою нерухомі культурні ресурси.  

Образ – форма художнього відображення дійсності у мистецтві. В образотворчому мистецтві образ є чуттєво-конкретним, наочним вираженням ідеї. У музиці це узагальнене відображення явищ дійсності і духовного світу людини. Музичний образ є головним носієм ідейно-художнього змісту твору.

Образотворче мистецтво – сукупність різних видів мистецтв, які відображають дійсність у зорових, наочних образах. До них належать живопис, графіка, скульптура, а також декоративно-прикладне мистецтво. Образотворчі види мистецтва називають просторовими, оскільки вони відтворюють видимі форми в реальному або умовному просторі. На відміну від часових видів мистецтва (музики, літератури), в яких дія розвивається в часі, у творах образотворчого мистецтва у кожному конкретному випадку відображається лише один момент.

Опера – музично - драматичний твір, призначений для співу в театрі.

Оперета (від фр. operette  – маленька опера) – один з видів музичних дійств, в якому поєднуються вокальна та інструментальна музика, танець, балет  і елементи естрадного мистецтва.

Орнамент – візерунок, що зазвичай відрізняється ритмічним розташуванням тотожних декоративних мотивів, які створюються шляхом переробки і стилізації зображення різноманітних предметів реального світу або поєднання геометричних форм. Орнамент може бути виконаний за допомогою різних технік. Він є прикрасою предметів, інтер’єрів тощо.

П

Пагода – тип башто подібної багатоярусної культової буддійської споруди, де зберігаються реліквії.

Пам’ятка культури – визначна споруда, археологічний об’єкт або витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання країни, людства загалом ( пам’ятка історії, літератури, мистецтва, мови, права і т. п._ та охороняється законом.

Партесний концерт – одночасний багатоголосий хоровий твір віртуозного характеру.

Партесний спів  (від латин. partes – голоси) – різновид багатоголосого (найчастіше чотириголосого) хорового виконання a capella за окремими партіями (голосами).

Пастель  (від італ. pastello - тісто)– м’які кольорові олівці, виготовлені з фарби, крейди чи речовини, що зв’язує всі ці компоненти; техніка виконання.

Пентатоніка – китайський звукоряд, що складається з п’яти звуків, між якими немає півтонів.

Писанкарство – розпис мініатюрним орнаментом пташиних яєць (найчастіше курячих).

Пісня – 1. Словесно-музичний твір, призначений для співу. 2. Невеликий ліричний вірш, поетичний твір, написаний в музично-поетичному стилі.

Плінфа – широка пласка цегла, що застосовувалась як будівельний матеріал для візантійських і давньоруських храмів.

Полікультурне суспільство – термін, що вживається стосовно регіонів, де історично проживають представники двох та більше етнічних груп.

Поп-музика – напрям у сучасному музичному мистецтві, розрахований на невибагливого масового слухача; сучасна популярна розважальна музика, що поєднує стерео пити різних музичних стилів та жанрів.

Портрет – 1. Жанр образотворчого мистецтва. 2. Твір, що зображує певну людину або декількох людей (парний, груповий портрет тощо).

Постмодернізм – напрям у мистецтві, що прийшов на зміну модернізму, спрямований проти безликої стандартизації.

Прадо – музей та галерея мистецтв, розташовані в Мадриді, столиці Іспанії.

Р

Рага – мелодична модель в індійській музиці з характерними ладовими та ритмічними ознаками.

Раціоналізм – мистецький напрям, що прагнув знайти раціональні начала в образному аспекті архітектури, максимально освоїти досягнення сучасної науки і техніки.

Реалізм – художній стиль, що відображає життя у формах самого життя.

Режисер – постановник спектаклю, кінофільму, естрадно-концертної програми, циркової вистави та ін.

Реклама (лат. – «виголошую») – елемент культури, спосіб впливу на споживача з метою донести інформацію про предмет рекламування, сформувати відповідні потреби.

Розсіяна перспектива – система організації простору на площині, зображення без конкретної точки сходу, яка у світоглядному контексті моделює ситуацію рівнозначності всіх елементів світобудови.

Рок – музичний стиль, що виник у другій половині ХХ століття; характеризується чітким ритмом, застосуванням електромузичних і ударних інструментів.

Романтизм (фр. romantisme) – художній стиль у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці ХVІІІ ст. у Німеччині, а в ХІХ ст. охопив інші країни Європи та Америки. У романтичному світогляді уява, емоції, інтуїція превалюють над раціональністю.

С

Світогляд – система поглядів на світ і місце людини в ньому, ставлення людей до навколишньої дійсності та до самих себе, а також ідеали, принципи пізнання і діяльності.

Сецесіон – «стиль практичної корисності», стилістична течія в мистецтві Австрії на прикінці ХІХ – початку ХХ ст. стиль розроблено О.Вагнером і його учнями та поєднує прості геометричні форми з мінімумом декору.

Синкретизм (від грец. – злиття, нероздільність) – нерозчленованість частин цілого.

Синкретичний жанр – жанр, що поєднує в собі різнорідні, нерозчленовані елементи.

Синтоїзм – традиційна національна релігія в Японії, що виникла на ґрунті родоплемінних культів і шаманства, а згодом виробила модус співіснування з буддизмом поширена й нині.

Скань ( від давньорус.  скати – тягнути, витягувати) – один із способів філіграні, що полягає в напалюванні на металеву основу тонких кручених або з насічкою ниток зі срібла або золота.

Скульптура – ( від лат. – sculpere - вирізати, висікати)1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну або рельєфну форму і виготовляються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи пластичних матеріалів: каменю, металу, дерева, глини тощо. 2. Твір цього виду мистецтва (статуя, бюст, барельєф).

Смальта – кольорове непрозоре скло у вигляді кубиків або пластинок, призначене для створення мозаїки.

Стиль –сукупність спільних ідейно-художніх особливостей творів різних видів мистецтва певної епохи. Виникнення і зміна стилю визначаються ходом історичного розвитку людського суспільства, але одночасно можуть існувати декілька різноманітних або навіть протилежних за своїм характером стилів (наприклад, класицизм і бароко). 2. Національна особливість мистецтва (китайський стиль, мавританський тощо). 3. Поняттям «стиль» іноді визначають окремі специфічні художні ознаки творів мистецтва або пам’яток матеріальної культури (наприклад чорно фігурний стиль у грецькому живописі). 4. Існує також стиль групи художників або одного художника, якщо їхня творчість вирізняється яскравими, індивідуальними рисами.

Стиль у мистецтві – це ідейно і художньо зумовлена спільність художніх засобів певної доби, напряму.

Ступи – архітектурні споруди, моделі Всесвіту, де підмурок символізував землю, на півсфера – небосхил і нескінченність ( ступа в Санчі).

Сценограф – організовує простір сцени за законами живописної композиції

( кольори, освітлення, спец ефекти, декорації).

Сюрреалізм – авангардистська течія, яка проголосила джерелом мистецтва сферу підсвідомого, а методом обрала розрив логічних зв’язків, які замінювалися суб’єктивними асоціаціями.

Т

Танець – 1. Вид мистецтва, в якому художній образ створюється пластичними та ритмічними рухами людського тіла. 2. Виконання таких рухів. 3. Музичний твір у ритмі, стилі й темпі музики до таких рухів.

Творчий процес – процес створення художнього твору, починаючи від зародження образного задуму до його втілення; процес перетворення спостережень за дійсністю на художній образ.

Театр абсурду – авангардний театр, пов'язаний із західноєвропейською драматургією 50–60-х рр. ХХ ст., один із виявів авангардизму в мистецтві.

Театр – 1. Вид мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами. 2. Установа, організація, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів. 3. Приміщення, будинок, в якому відбуваються вистави. 4. Вистава, спектакль.

Телебачення – виробництво аудіовізуальних програм і передач або комплектування т( пакетування) придбаних аудіовізуальних продуктів та їх поширення незалежно від технічних засобів.

Темпера (від італ. tempera) – фарби, розтерті на яєчному жовтку або суміші клею з олією і розбавлені водою; художній твір, виконаний такими фарбами.

Трупа – колектив артистів, які працюють у театрі, цирку.

У

Ф

Флейта Пана – духовний інструмент у вигляді з’єднаних разом кількох сопілок різної величини та настройки.

Фолк-метал (англ.  Folk metal ) – один із напрямів музики metal, що увібрав у себе елементи народної музики. Фолк-метал з’явився як результат впровадження елементів народної музики в звучання різних стилів metal.

Фото-арт – вид художньої творчості, де фотографія стає частиною інвайронменту або пам’ятки про певну художню акцію, яку неможливо безпосередньо  показати публіці.

Фотомистецтво – створення за допомогою хіміко - технічних засобів зорового образу документального значення, художньо виразного і достовірного, що фіксує в застиглому зображенні мить дійсності.

Фреска (італ. freco – свіжий) – спосіб живопису водяними фарбами на вогкій штукатурці.

Фронтон – завершення фасаду будівлі, портика або колонади у формі трикутника. Утвореного двома скатами даху й карнизом.

Х

Хореографія – 1.Мистецтво створення танцю і танцювальних вистав; 2. Запис рухів танцю за допомогою системи умовних знаків.

Художнє плетіння – виготовлення виробів з еластичних матеріалів (ниток, соломи, лози, очерету та інших рослин).

Художнє ткацтво – ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті шляхом переплетення взаємно перпендикулярних текстильних ниток.

Художні засоби – всі образотворчі елементи й художні прийоми, які використовує художник для вираження змісту твору. До них належать: композиція, перспектива, пропорції, світлотінь, колір, штрих, фактура тощо.

Художній (ігровий)  кінематограф – кінематограф, у якому засобами виконавської творчості втілюється художній задум.

Художній метал – декоративні твори, виготовлені вручну з чистих металів та сплавів.

Художні музеї – заклади, колекції та експозиції яких відображають історію і сучасний стан образотворчого  і декоративно-ужиткового мистецтва.

Художня кераміка – мистецтво гончарного промислу, виготовлення виробів з глини (або сумішей), які випалюють у спеціальних печах за високої температури (900-2000°С).

Художня обробка дерева – виготовлення оригінальних виробів із дерева різноманітного призначення.

Художня обробка шкіри – виготовлення та оздоблення виробів зі шкіри тварин.

Ц

Ч

Чембало – різновид клавішного музичного інструмента, попередник фортепіано.

Ш

Щ

Ю

Югендстиль – прийняте у німецькому мистецтві та художній критиці найменування стилю модерн, що зазвичай використовується для позначення німецького та австрійського мистецтва. Назва походить від назви мюнхенського журналу Juged, заснованого 1896 року.

Я

Використані джерела:

Художня культура. Назаренко Н.В., Ковальова І.О., Мерзлікіна М.М., Тулінова В.А., Підручник для учнів 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. «Оберіг» Харків 2011

Художня культура. Л.Масол, підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. «Генеза» Київ 2009

Художня культура. Л.В.Климова, підручник для загальноосвітніх закладів. «Літера» Київ, 2010