 13 грудня православні християни відзначають свято на честь святого
апостола Андрія Первозванного. Водночас день Андрія був в народі великим
зимовим молодіжним святом. На Андрія дівчата зазвичай ворожили.
Андрій — один із дванадцяти апостолів, який перший був покликаний
Христом в його апостоли, тому в православній традиції й називається
Первозваним.
За церковними легендами, святий Андрій Первозванний під час своєї
останньої місійної подорожі проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до
Києва, де на одному із пагорбів встановив хрест.
Літописець Нестор оповідає: ”Бачите гори ці, - сказав апостол своїм
учням, - на цих горах засяє благодать Божа, і буде великий город і багато
церков буде споруджено.”
Цікавим є також оповідання ченця
Епіфанія, який повідомляє, що апостол Андрій під час своєї третьої подорожі
обійшов східне та північне узбережжя Чорного моря. Епіфаній твердить, що він
сам побував у тих краях і скрізь вислуховував місцеві оповідання про апостола
Андрія, на власні очі бачив церкви, хрести, образи св. Андрія, зібрав і записав імена учнів Андрія, що
були першими єпископами церков, які заснував цей апостол.
До того, як церква почала відзначати
Андрія, наші предки здавна цього дня відзначали своє народне свято, пов’язане з дохристиянською обрядовістю і
магічними ритуалами, що мали переважно любовно-магічне та аграрно-магічне
спрямування.
Наповнені дохристиянськими
обрядами, веселощами і розвагами андріївські, як і катерининські, вечорниці
припадали на час Пилипівського посту і не відповідали нормам християнської
моралі. Спроби духовенства подолати цю народну
позацерковну традицію, не дали бажаних наслідків.
Згодом вечорниці на Катерини і Андрія, як
і інші свята, все більше втрачали свою магічну функцію і перетворилися на
своєрідну забаву і привід, щоб зібратися неодруженій молоді.
Одним із найбільш
цікавих прийомів любовної магії приурочених до дня Андрія, було «засівання
конопель». Пізно ввечорі, коли темно, дівчина набирала в пелену насіння коноплі
(інколи льону, маку, тощо). Виходила за хату, сіяла на снігу і приспівувала:
Андрію, Андрію!
Конопельку сію;
Спідницею волочу,—
Заміж вийти хочу.
Потім набирала жменю снігу там, де сіяла коноплі, вносила до
хати і, коли сніг розтавав, лічила насіння: якщо кожна зернина мала пару –
добрий знак.
У цей вечір дівчата намагалися побачити свого обранця в
дзеркалі, узнати професію майбутнього чоловіка. Щоб це вгадати, дівчина
посипала на долівку трохи пшениці, наливала в мисочку води і ставила люстерко.
Коли все готове, впускала півня: якщо півень нап’ється води, чоловік буде
п’яницею, клюне пшениці – буде господарем, а як гляне у люстерко – буде паничем
або ледарем.
Особливе місце на Андрія займає обрядова гра «Калита» («Калета») , в якій брали участь дівчата і хлопці. Дівчата збиралися
разом і пекли Калиту - великий круглий корж із білого борошна. Кожна дівчина
повинна була взяти участь у приготуванні Калити. Тісто місили всі по черзі,
починаючи від найстаршої дівки і до наймолодшої дівчинки. Посередині коржа
робили дірку. В деяких етнографічних джерелах збереглися дані, що Калита, як
правило, становила 35 см в діаметрі і 1,5 см товщини.
Солодке з медом тісто пекли в печі і запікали
так, щоб важко було відкусити. Зверху Калету намащували медом.
На вечорницях, коли збиралася молодь разом, Калету за допомогою стрічки
підвішували до стволока посередині хати, а потім стрибали, щоб вкусити. Після
Калети брали горнятко з медом, на дно якого клали перстень. Хлопець мав дістати
той перстень губами, але так, щоб не вмочити власного носа. Вважалося, якщо
хлопець дістане і носа не вмочить - ожениться і буде щасливим.
В підготовці матеріалу було використано матаріал із сайту
http://aratta-ukraine.com/
|
