За останніми науковими дослідженнями в багатьох країнах світу вода — основний носій біоенергоінформації в природі. Саме завдяки біоенергоінформаційним властивостям вода впливає на функціональний стан цілісної системи організму людини й окремих його органів і систем.

«Вода – це дзеркало наших сердець» 
Масару Емото 

Знання наших прадідів про цілющі властивості води на багато тисячоліть випередили останні  наукові дослідження  японських та російських вчених. 

Народна медицина стверджує, що перенесення “енергії життя” в живому організмі здійснюється за допомогою води. Здавна відомі замолювання, наспівування води, за допомогою яких можна вилікувати людину чи тварину. В різних джерелах окультних наук описано різні “рецепти”, згідно з якими при певних захворюваннях використовують питну воду, впливаючи на неї певною молитвою. 

У природі безпосередній передавач, носій біоінформації — хвильові процеси, де вода відіграє основну роль. 

Вода має “пам’ять”. Феномен структурної пам’яті води, яку експериментально вперше довів японський учений Масару Емото, полягає в тому, що вода “всмоктує” в себе, зберігає й обмінюється з навколишнім середовищем даними, які несе будь-яке фізичне поле, зокрема звук, слово, думка, емоції тощо. 

Будь-які зовнішні фактори, зокрема спілкування, саме завдяки зв’язаній (внутрішньоклітинній) воді змінюють біохімічний склад рідких середовищ організму на клітинному рівні. Звідси підвищена стомлюваність, поганий настрій, безпричинна агресія, нервовість, порушення рівноваги вегетативної нервової системи, інші захворювання, викликані психо-соціальними причинами. Вони виникають на польовому, біоенергоінформаційному рівні. Це результат біоенергоінформаційних процесів зв’язаної води організму, зокрема людини. Тому дуже важливо слідкувати за своїми словами і думками. 

Вода повертає людині вкладену в неї інформацію. Забруднюють зовнішнє середовище постійна негативна поведінка, кримінальні злочини, воєнні конфлікти, порнографія. Біоенергоінформаційний вплив водного середовища природи на соціум — одне з найсерйозніших і найважливіших ендоекологічних впливів на людину. Кожен повинен підтримувати власне здоров’я і не менш важливо — очищати середовище свого існування. Саме це підтверджують роботи Емото Масару, дослідження російського вченого В. Ізвекова. 

Усе живе на нашій планеті об’єднує біоенергетика, яка дає змогу нам набиратися сил одне в одного і пам’ятати одне про одного. Вода ніби читає наші думки і здатна допомогти у тяжку хвилину. 

Поняття “жива” і “мертва” вода пов’язані з процесом активізації питної води за допомогою мембранного електролізу. Виконано багато досліджень щодо лікувальної чи оздоровчої дії “живої” (католіт) і “мертвої” (аноліт) води. 

Вода - за давньоукраїнськими віруваннями, найвеличніший дар неба Матері-Землі, бо вона оживлює її та робить плодючою. Вода також виступає як спосіб магічного очищення. Води, за первісними уявленнями, поділяються на чоловічі та жіночі. Чоловічі — це дощові й снігові, «небесні» води, а жіночі — «земні», води криниць, колодязів, джерел. Саме небесні води здатні запліднити землю, поєднавшись із земними водами. Як і вогонь, вода нетерпима до всякої нечистої сили: вогонь спалює, а вода змиває і топить напасті злих духів. Вода у предків була святою, вона обожнювалася. У народі кажуть: «Будь багатий, як земля, а здоровий, як вода!» Вода очищає людину від гріхів. Земна вода поєднана з небесною, а тому є символом морального і духовного очищення. Щоб викликати вологу з небес, їй приносили в дар найсвятіше творіння Матері-Землі — хліб. 

Аби задобрити водну стихію (особливо при повенях), селяни приносили їй спеціальні жертви. Ще донедавна існувала віра в те, що річка, розлившись навесні, не спаде доти, доки не прийме офіру (жертву). Отож люди кидали в річку курку чи півня або хоча б мишу. Жертвоприношення часом бували й більші — топили коней, іншу домашню худобу. Водним демонам, крім хліба, кидали грудкову сіль, варену рибу, мертвонароджених дітей, здохлих тварин. Бджолярі топили перший рій у жертву водяному. У велику посуху із землі викопували останки потопельників (а їх часто ховали на березі річок чи озер, де вони загинули) і кидали у воду, з тим, аби повернути воді те, що їй належало. Люди таким чином намагалися задобрити воду, аби вона змилостивилась над ними. 

Найстрашніша кара в українських козаків, це була страта водою - найбільш небезпечних ворогів православної віри, як то отців-єзуїтів, ксьондзів, ясновельможних польських шляхтичів, крамарів або ж "своїх" зрадників козаки не вішали, не рубали, не стріляли, а ладні були тягнути по кілька десятків верст до першої калюжі або водойми й топили... Взимку вирубували ополонку й пускали "до раків пити води"... За їх віруваннями, вода змиває і топить напасті злих демонів, а в їх уяві вороги православної віри і були злими, нечестивими демонами. Тож душа страченого такою наглою смертю, не потрапляла ні до раю, ні до пекла, а мучилась в постійній невизначеності і на тому світі. Таким чином це була страта смертю, навіть після самої смерті (вода законсервовувала інформацію про них, і їх не було ні на тому, ні на цьому світі). Саме так козаки здійснювали магічне очищення свого рідного краю від нечесті, користуючись помічними властивостями води. 

В так званому "козацькому поясі" (він простягався вздовж Чорного шляху, яким на Україну здійснювали напади хижі татарські орди, орієнтовно по лінії міст Тернопіль, Вінниця, Умань, Чигирин на правому березі Дніпра та на лівому березі Дніпра по лінії міст Кременчук та Полтава) на Поділлі й до нашого часу зберігся давній козацький звичай посвяти юнака в козацькі джури (ініціація). Цей ритуал заключався в тому, що воді надавали магічне значення. На Водохреще тих юнаків, котрі ходили цього року з Маланкою, після освячення води, дорослі чоловіки тримають над вирубаною в кризі ополонкою у вигляді хреста догори ногами і тричі по-тричі вмочують чуб хлопця у свячену воду, це була символічна присвята майбутнього воїна дев’яти янгольским чинам, згідно їх ієрархією: Серафими, Херувими, Престоли, Господства, Сили, Влади, Начала, Архангели та Янголи. Вважалося, що коли козак гине на полі брані, то Янголи, саме за чуба, піднімають його до Престолу Господа Бога. Після такої ініціації юнак-джура (зброєносець) мав право вирушити на Січ для подальшого вишколу та здобуття звання козака-воїна, адже тоді казали: "Рабів до Раю не пускають!" Тому стає зрозумілим - чому козаки шукали собі гарної смерті на бойовищі... 

На особливе ставлення предків до води, крім старовинних колядок, указує й українська пісня «Божок». У ній розповідається про божка, який простував собі дорогою. Зустрівши дівку з водою, він попросив напитися, але та відмовила, «бо вода єсть нечиста». Божок на це відказав: «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста». Звичайно, дівчина за таке нешанобливе ставлення до води була покарана: 

Стала дівка, налякалась, 
Перед Богом заховалась. 
Скоро дівка в церкву войшла — 
На сім сажень в землю пойшла. 

Особливу зцілювальну силу мають орданська, стрітенська, благовіщенська, купальська та непочата вода. 

Благовіщенська вода відвертає лихі сили та привертає добро; від людей відганяє лихоманку, від нив — град і непомірні зливи. 

Вода "Єлена" називається так за ім’ям своєї винахідниці, її також треба зачерпнути якомога раніше зранку першим; той, хто зачерпує, мас робити це натщесерце; до зустрічних, якщо вони трапляються, не можна мовити жодного слова. Той, хто вживає цю воду, неодмінно має вимовити такий приговір: «Водо Єлено! Очищаєш луги і береги — очисть мене від усього злого: болісти і слабости». «Єлена» допомагає головним чином, як і непочата вода, «від пристріту» (хвороба ця проявляється такими ознаками: позіханням, нудотою, тремтінням і, нарешті, лихоманкою), «од підвію вихра» (хвороба ця походить, за повір’ям, від того, що людину підвіє вітер, а особливо вихор), «від курочки» (курячої сліпоти) та ін. 

Дощова вода вважається помічною від головного болю, при хворобах очей і при бородавках; особливо корисними вважаються крапельки першого дощу, які залишаються на городині. За повір’ям, якщо вмитися навесні під час першої грози, то та людина ніколи не хворітиме. 

Зоряна вода найбільше допомагає корові, щоб прибувало молоко, Для цього беруть двоє порожніх відер і йдуть до схід сонця до першої криниці. Набирають у кожне відро потроху води, ставлять відро на цямрини й приказують так: «Добрий день тобі, водо Уляно й земле Тетяно! Прибуваєш ти, водо, з гір І з долин, і з усіх країн, прибудь же моїй корові рябій в жили і в нажили, в біле молоко, в тлусту сметану і в товстий сир». Від першої криниці йдуть до другої; добирають у відра води більше І приказують ті ж слова. Від цієї криниці йдуть ще й до третьої; там же набирають повні відра, приказуючи ті ж слова, й несуть їх додому. 

Зоряна вода має перестояти де-небудь у захищеному місці до вечора, щоб бува хто не напився (пити її не годиться). Коли вже настане ніч зоряна, тоді виставляють ту воду на зорі. Ранком вже, як прийде час доїти, беруть ті відра з водою і Йдуть до корови. Першим відром тричі поливають корову й щоразу приказують ті слова, що й до води. З другого відра дають корові пити. Коли всього не вип’є, то що зостанеться, лають у помиях. Від цього часу де й береться молоко! 

Купальська вода. Вода на Купала має особливі цілющі властивості. Особливо хворим на шкірні хвороби радили є цей день до схід сонця скупатися в річці. Разом із купанням в Україні був звичай вмиватися водою з чотирьох криниць. Цілющі властивості приписувалися й зібраній до схід сонця на Купала росі, котру використовували при очних захворюваннях. Був також звичай занурювати хвору дитину у воду, настояну на «іванівських травах». Таку «іванівську воду» «черпали», розстеливши в полі (найчастіше в житі) полотно, а коли воно намокало, видушували з нього вологу. 

Наговірна вода — та, над якою проказував замовляння знахар. її використовували при найрізноманітніших захворюваннях — пристріті, «вроках» тощо, при «виливанні» ляку, «заварюванні бабиць», вона була необхідним атрибутом при лікуванні від укусу гадюки. 

Непочата вода (джерельна) — та, що взята з криниці, річки, інших водойм до сходу Сонця. При цьому воду черпали із заходу на схід, проти сонця, а повертаючись з нею додому, не оглядалися назад. 

Подекуди вважали, що непочату воду для замовляння треба брати і проти течії. Прийшовши, слід привітатися: «Добрий ранок, колодязе Павле, і ти, земле Тетяно, і ти, водо Олено, обмиваєш луги-береги, обмий тіло і кості». 

Така вода була необхідним компонентом при замовляннях «уроків». Наливши в миску непочатої води, знахар чи знахарка кидали по одному тричі по дев’ять вугликів, рахуючи: «Не дев’ять, не вісім...» — аж до одного. Шепотіли заговір, давали хворому попити трохи цієї води, натирали нею або кропили йому чоло, груди, руки, ноги і виливали її на дерево чи на дев’яту межу, чи на роздоріжжя, чи між двері залежно від місцевості. За повір’ям, хворий сам до схід сонця повинен був принести води з дев’яти криниць або джерел. Знахар виливав її у дерев’яну миску, кидав три зубці часнику, йшов до печі, кланявся їй тричі, брав ніж і виголошував замовляння. За віруваннями, числа три і дев’ять та часник здатні протидіяти нечистій силі. 

Орданська вода (богоявленська, йорданська). Вода на Водохрещу убезпечує від недуг на цілий рік, а хворим повертає здоров’я. Водохрещенські купелі були в давнину досить частим явищем. 

Правдива вода — повертає людині зір, молодість, виліковує різноманітні хвороби. Вода також буває жива й мертва, цілюща й безсила — додає сил або, навпаки, відбирає їх. Жива вода гоїть рани, наділяє міццю, примушує порубане тіло зростатися і повертає саме життя; у народних казках її називають ще богатирською, бо вона вважається напоєм богатирів. Вогонь, добутий з дерева тертям, і сьогодні відомий під назвою живого; відповідно до цього дощ, посланий на землю громовиком Перуном, називався живою водою. Цілюща сила води особливо виявляється навесні, коли ріки і джерела скидають із себе льодові пута, сніг перетворюється на дзвінкі струмки, а небо відмикає свої дощові сховища. 

Мертва вода зцілює тіло, залишаючи його мертвим, допоки жива вода не поверне йому життя. 

Молодильна вода повертає молодість та надає сили. 

Свята вода — освячена богами. вважається символом творчості та божественної сили. Такою водою в давнину священнослужителі освячували як статуї богів, так і віруючих. Свята вода має властивість змивати з людини бруд, очищати від хвороб, зцілювати від усіляких недуг. 

Скрізь в Україні побутував звичай купатися або вмиватися у чистій воді у Великий четвер. «Як хто нездоровий чимось, хай у Чистий четвер піде вдосвіта на річку, поки ніхто води не брав, і вмиється — всяка хвороба мине». «Найкраще купатися у Чистий четвер — буде чисте тіло», «Як у Чистий четвер скупаєшся — не буде корости», «У Великий четвер до схід сонця миють хворі очі». Звичаю помитися в річці до схід сонця, на зорі, «до ворона» дотримувалися у багатьох регіонах України. За повір’ям, той, хто побачить купання ворона і дістане хоча б краплину води з вороняти, усе життя буде здоровим, оскільки ворон є володарем живої та неживої води. 

Давно відомо, що вода двічі на рік змінює свою полярність: перший раз у період зимового сонцевороту на Водохрещі (два тижні після зимового сонцестояння - 5-6 січня, більш докладно про святковий календар українців можна прочитати  тут ), другий раз — у період літнього сонцестояння, на Купала. 

Полярність, яку має вода від Водохрещі до Купала, позитивно впливає на зародження рослинності. Купальська вода здатна розпалювати любовну пристрасть, сповнювати животворною силою. Попивши води з нової криниці, освяченої в переддень свята Купала, дівчата і хлопці безтямно закохувалися одне в одного. І вогонь той не згасав аж до наступних купальських свят. 

Найбільшої сили в цей період набуває і Перунова влада. За народними прикметами, на Петрівку (християнське свято Петра і Павла) дерева припиняють ріст. А після Перунового тижня (християнське свято Іллі) вода навіть шкідлива для купання та малосприятлива для життєдіяльності. Рівнозначно ранкова роса — корисна, а вечірня — шкідлива. 

У казках вода: водиця іде заливати вогонь; женеться по п’ятах за героєм; повертає зір; дає молодість; силу; богатирська; жива і мертва (живуща і цілюща); тече з рук і ніг дівиці; молода і жива; сильна і безсила; жива і говоряща; оживлює героя; зміїна; вірна (випробувана); наче кров; на дорозі, у ямці від ноги, обертає в тварин; свята, що нищить нечистих. Вода з’являється, коли Царівна-жаба, виконуючи танець, махає рукою; у річці Смородині.