22 січня 1918 року в будинку Педагогічного музею в Києві почалось закрите засідання Малої Ради, на якому було затверджено IV Універсал, що проголосив Україну незалежною державою.

17 грудня 1917 року Центральна Рада отримала урядову телеграму з Петрограда від Троцького, Леніна і Сталіна, в котрій більшовицькі лідери Росії зазначили, що Раднарком "... визнає Українську Народну Республіку, її право цілком відокремитися від Росії... зараз же, без обмеження та безумовно", але водночас до Центральної Ради було висунуто ультимативні вимоги пропустити більшовицькі війська на Південний фронт для боротьби з Каледіним, не пропускати білогвардійські війська, що рухаються на Дон і Урал та припинити роззброєння радянських військ та Червоної гвардії.

Цей ультиматум, що був розцінений як втручаня у внутрішні справи УНР, був відкинутий з'їздом Рад селянських, робітничих і солдатських депутатів, що пройшов 20 грудня, і Росія для наведення "революційного порядку" кинула проти УНР тридцятитисячне угруповування Червоної Армії на чолі з В.Антоновим-Овсієнком, О.Єгоровим і М.Муравйовим, союзниками яких виступив більшовицький Харків, в якому 24-25 грудня членами російської РСДРП(б) на чолі з Володимиом Затонським була проголошена ще одна Українська Народна Республіка, як федеративна частина Російської Республіки.

Наприкінці грудня російськими більшовицькими військами були захоплені Харків, Полтава, Чернігів. Почався наступ на Київ. В цих умовах 22 січня 1918 року Малою Радою Центральної Ради було затверджено IV Універсал, котрий проголошував, що "... однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу...". Універсал доручав урядові завершити переговори з Центральними державами і укласти з ними мир, після чого армія мала бути демобілізована, а замість неї створена міліція.

Останній Універсал Центральної Ради було оголошено в ніч на 25 січня Михайлом Грушевським.